Підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

РЕФЕРАТ

на тему:

“Напрямки підвищення ефективності використання виробничих ресурсів”

Підготував: Гаврилюк Сергій,

Група 407 – КД

Перевірив викладач:

Гоменюк В.А.

Київ © 2012

План:

1.Вступ

2.Підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів

3.Список використаної літератури

Вступ

Із загальної економічної теорії відомо, що які б не були суспільні і соціальні умови виробництва, в яких функціонують підприємства, його системоутворюючі чинники – це засоби виробництва і робоча сила. Життєвоважливою, а отже актуальною проблемою в діяльності кожного підприємства стає раціональне використання його ресурсів. Гострота проблеми зростає в умовах нестійкої перехідної економіки, коли процес відтворення капіталу порушується унаслідок руйнування виробничих зв'язків підприємств і неналагодженості нового господарського механізму.

Сьогодні з особливою гостротою проявляється істина, що загальним предметом людської праці є земля з її обмеженими природними ресурсами. Працю характеризують як процес відділення багатств від природи і пристосування їх до потреб людини: присвоєння їм речовини у формі, придатній для життя. Проблема полягає в тому, що, розширюючи межі своїх потреб, людина використовує такі потужні знаряддя праці, при яких відокремлення речовини від природи набуває масштабів, які загрожують збереженню умов життя на Землі. Загальний предмет праці піддається корозії, внаслідок чого відбувається безповоротна втрата матеріальних ресурсів як необхідного чинника життєдіяльності .

Підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів

Одне з найважливіших завдань кожного суб'єкта господарювання. прибуток в умовах переходу до ринкової економіки є основним джерелом виробничого і соціального розвитку підприємства. Наростаюча гострота проблеми дефіциту ресурсів, умови господарювання, що змінилися, вимагають подальшого осмислення їх економічної природи, способів більш ефективного господарського використання.

Ефективність використання ресурсів характеризує зв'язок між кількістю ресурсів, витрачених у процесі виробництва, і кількістю товарів і послуг, отриманих у результаті використання цих ресурсів.
Збільшення кількості товарів і послуг, яку виробляє національна економіка з даного обсягу ресурсів, означає підвищення ефективності використання ресурсів. І навпаки, зменшення обсягу продукції, який одержують із даної величини залучених ресурсів, свідчить про зниження ефективності використання ресурсів. Ефективне використання ресурсів передбачає досягнення:

а) повної зайнятості ресурсів;

б)повного обсягу виробництва.

Повна зайнятість означає використання усіх наявних для виробництва ресурсів. У національній економіці не повинно бути підприємств або капітального устаткування, що простоюють, землі, яка не обробляється, працівників, які вимушено залишаються без роботи. Зауважимо, що йдеться тільки про придатні для виробництва ресурси. У кожному суспільстві усталена практика визначає, які ресурси є придатними для використання. Наприклад, законодавство та звичаї передбачають, що працю малолітніх дітей використовувати не слід; для збереження родючості частину орних земель потрібно залишати під паром тощо. Однак використання усіх наявних ресурсів не гарантує ефективного їх використання. Слід ще забезпечити повний обсяг виробництва.

Повний обсяг виробництва означає, що ресурси використовуються так, що вони найповніше задовольняють потреби суспільства. Якщо економіка країни не досягла повного обсягу виробництва, то кажуть, що ресурси недовикористовуються. Повний обсяг виробництва продукується за наявності двох видів ефективності — розподільної та виробничої. Перед кожним суспільством із його обмеженими ресурсами стоїть проблема їх розподілу між виробництвом найрізноманітніших продуктів. Скільки землі відвести під пшеницю, а скільки під пасовища? Скільки кваліфікованої робочої сили варто залучити у виробництво тракторів, телевізорів, а скільки у перукарні й т. п.?
Розподільна ефективність означає, що ресурси залучаються до виробництва саме тих товарів та послуг, які найбажаніші й найпотрібніші для суспільства. Повний обсяг виробництва передбачає досягнення івиробничої ефективності, тобто використання найсучаснішої технології, яка забезпечує максимальну віддачу від залучених ресурсів, виробництво товарів і надання послуг із найнижчими витратами. Справді, пшеницю можна жати серпом, а землю копати лопатою, але чи можна при цьому досягти високої ефективності використання ресурсів? Ресурси є рідкісними, тому економіка за повної зайнятості та повного обсягу виробництва не може забезпечити необмеженого випуску товарів і послуг. Саме тому суспільство має вибирати, які продукти виробляти, а від яких відмовитися.

Ситуація ускладнюється тим, що коефіцієнт корисного використання природних багатств, вкрай низький. На думку експертів, він складає лише декілька відсотків. Відходи виробництва засмічують життєвий простір, викиди забруднюють атмосферу і водні ресурси. Отже, проблема раціонального використання матеріальних ресурсів як предметів праці вимагає принаймні двоякого підходу: зниження інтенсивності натиску на землю як на загальний предмет праці, джерело матеріальних ресурсів і дбайливого використання відторгнутих від землі матеріальних ресурсів, загального зниження матеріаломісткості виробництва.

На перших етапах переходу до ринкової економіки, коли значно послаблений державний контроль над використанням природних ресурсів і роботою підприємств в цілому, ефективність природоохоронної діяльності знизилася, а енергоємність виробництва підвищилась. Вирішення цих проблем здійснюється за допомогою конкретної господарської діяльності підприємств, що відчувають на собі вплив спільних об'єктивних вимог розвитку виробництва в суспільних умовах, що склалися. Конкретне завдання підприємства – досягти зниження матеріальних витрат на одиницю продукції, що випускається. Проте рішення цієї значною мірою технологічної задачі вимагає і врахування всіх змістовних аспектів використання матеріальних ресурсів підприємства в ринковій економіці. В умовах ринкового господарювання підприємства створюють не лише продукт в натуральній формі, але і його вартість, за допомогою чого підприємство вступає в загальногосподарський оборот. Разом з тим мотиви виробничої діяльності, господарський механізм, розподіл доходів від продуктивного використання ресурсів визначаються соціальною формою виробництва, його суспільними умовами. Відповідно це дає можливість виділити три напрями дослідження проблеми підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів підприємства:

• технологічний – пошук способів зниження питомих затрат матеріалів на одиницю продукції в процесі її виробництва, поглиблення переробки сировини, зменшення відходів;

• вартісний – забезпечення безперервного обертання вартісної форми матеріальних ресурсів, стійке фінансове забезпечення процесу їх формування і використання;

• соціальний – стимулювання ефективного використання матеріальних ресурсів в умовах нових форм власності, усунення негативних наслідків такого використання, створення більш високого рівня мотивації дбайливого ставлення до ресурсів.

Ці напрями підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів підприємства, відображаючи специфічні аспекти проблеми, тісно взаємозв'язані і взаємообумовлені. Рух ресурсів в натуральній формі ґрунтується на їх ефективному обертанні у вартісній формі, що сприяє успішній реалізації завдань, що вирішуються відповідно до соціальних умов виробництва . Слід враховувати, що раціональне використання матеріальних ресурсів є невід'ємною частиною цілісного виробничого процесу на підприємстві. У зв'язку з цим в ньому діє єдина система факторів, що визначає результати виробництва і рівень всіх його економічних показників, що відображають ефективність використання як матеріальних, так і трудових ресурсів. Фактори підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів можна згрупувати в чотири групи: техніко-технологічні, соціально-економічні, інформаційні, організаційні .

Необхідно підтримувати на підприємстві оптимальне співвідношення всіх факторів виробництва, тому в сучасних умовах господарювання, необхідно застосовувати інноваційні системи управління матеріальними ресурсами. Такою системою стала логістика. В даному випадку позитивною властивістю логістичного підходу є можливість вирішення проблем, викликаних використанням всіх змістовних складових матеріальних ресурсів підприємства. Для безперервності логістичних процесів велике значення має оптимальне поєднання матеріального і інформаційного факторів підвищення ефективності виробництва.

В якості інформаційно-аналітичної системи, що обслуговує рух матеріальних потоків, можна застосувати систему контролінгу, яка забезпечує інструментальну базу для підтримки основних функцій менеджменту: планування, організації, мотивації і контролю над використанням матеріальних ресурсів.

Для створення організаційних основ використання і об'єднання в процесах постачання, виробництва і споживання матеріальних, інформаційних і трудових ресурсів виробництва була розроблена концепція реінжинірингу бізнес-процесів. Це новий підхід до формування системи управління підприємством, який ґрунтується на переході від функціональних підрозділів до створення команд фахівців, відповідальних за певний бізнес-процес. При цьому забезпечується оптимальне поєднання організаційного фактора з іншими факторами підвищення ефективності виробництва . Отже, матеріальні ресурси – це економічна категорія із складним змістом і структурою, що відображають їх рух в натурально-речовій, вартісній і соціально-економічній формах. Всі фактори виробництва взаємодіють, інноваційні підходи до управління ними діють за принципами плинності, системності і інтеграції. Спільного оптимального руху матеріальних, інформаційних та інших ресурсів виробництва можна досягти на основі застосування логістики, що супроводжується контролінгом. Реалізація конкретних прогресивних систем управління матеріальними ресурсами здійснюється на основі впровадження реінжинірингових методів здійснення бізнес-процесів.

Поиск по сайту: