Визначення магнію в сироватці крові

В організм тварин магній надходить із рослинним кормом та мінеральними добавками – крейдою, вапном, кормовими фосфатами. Під впливом соляної кислоти шлункового соку він частково перетворюється в іонізовану форму, усмоктується у 12-палій і проксимальному відділі порожньої кишки. У міру просування по кишечнику більша кількість дисоційованих сполук магнію перетворюється у важкорозчинну вуглекислу і фосфорнокислу солі. У цілому магній засвоюється погано (у середньому 20–30 %). На засвоюваність магнію негативно впливає надлишок кальцію в раціоні. Виділяється магній в основному через шлунково-кишковий канал. У ниркових канальцях реабсорбується 95–97 % магнію, який фільтрується у клубочках. У телят у перші дні життя при дуже високій засвоюваності (до 98 %) магній виділяється в основному через нирки. Секреція магнію з молоком незначна. У молоці корів уміст магнію становить 0,12 г/л.

В організмі тварин відсутній активно діючий механізм регуляції вмісту магнію в крові, тому підтримання його нормального рівня можливе лише за систематичного надходження з кормом. Добова потреба дійних корів становить 1,8–2,4 г магнію на 1 кг сухої речовини раціону.

Кількість магнію в сироватці крові визначають колірною реакцією з титановим жовтим, магоном (набір реактивів фірми “Лахема”) або атомно-абсорбційною спектрофотометрією. Вміст магнію у сироватці крові великої рогатої худоби і коней коливається в межах від 2 до 3 мг/100 мл (0,82–1,23 ммоль/л), овець – 2–3,5 (0,82–1,44), свиней – 2,5–3,5 (1,03–1,44).

Гіпомагніємію діагностують при пасовищній тетанії корів, гіпомагнієвій тетанії у телят, транспортній хворобі. Вона розвивається внаслідок недостатнього надходження магнію з кормом, що спостерігається у місцевостях, де грунти бідні на нього, або при використанні великих кількостей азотних добрив, особливо калійних, при вирощуванні кормових культур, оскільки іони калію та азоту зменшують засвоєння рослинами магнію. Гіпомагніємія буває наслідком порушення всмоктування магнію у тонкому кишечнику при згодовуванні зеленої маси, багатої на протеїн. У рубці жуйних тварин утворюється багато аміаку, надлишок якого інгібує засвоєння магнію, утворюючи з ним малорозчинні сполуки.

Гіпермагніємія буває рідко і зумовлена швидким надходженням іонів магнію при ін’єкціях. Відносна гіпермагніємія настає при післяродовій гіпокальціємії, коли іони магнію мають динамічну перевагу перед іонами кальцію.

Визначення мікроелементів

Мікроелементи, на відміну від макроелементів, містяться в організмі людей і тварин в невеликій кількості (10 ^-3 і менше від маси тіла, в процентах), проте частина з них віднесена до життєво необхідних, або біотичних, оскільки при їх нестачі в раціоні виникають характерні симптоми хвороб (мікроелементози) і відповідні біохімічні зміни в тканинах. До життєво необхідних мікроелементів віднесені цинк, марганець, залізо, мідь, кобальт, йод, селен, молібден. Нині найчастіше вміст мікроелементів у крові визначають методом атомної абсорбційної спектрофотометрії (рис. 152), або різними наборами реактивів фірми “Лахема”: мідь, залізо, цинк; йод – за методом Л.С. Аброськіної і Ю.М. Кондратьєва (1985), селен – з діамінобензидином за В.В. Ковальським і А.Д. Голобовим.

Рис. 152. Автоматичний атомно-абсорбційний спектрофотометр

Вміст основних мікроелементів в крові наведено в таблиці 15. Зниження рівня мікроелементів у крові, як правило, спостерігається за недостатнього надходження їх з кормами, особливо в біогеохімічних зонах, грунти і води яких збіднені на рухомі форми мікроелементів (див. розділ 13), або при надлишку в кормах їхніх антагоністів.

15.Уміст мікроелементів у сироватці крові тварин

Поиск по сайту: