Основні (фізіологічні) дихальні шуми

Основні (фізіологічні) дихальні шуми – це шуми, які вислуховуються в дихальних органах здорових тварин. До них належать шуми гортанного стенозу (ларингеальне дихання), трахеальне, бронхіальне і везикулярне дихання. Ларингеальний стенотичний дихальний шум є основою трахеального і бронхіального.

Бронхіальне дихання вислуховується на грудній клітці в ділянці плечолопаткового пояса в усіх домашніх тварин, за винятком коней, ослів, мулів і верблюдів. У задніх ділянках діафрагмальних часток бронхіальне дихання не вислуховується, оскільки воно не проводиться по легеневій тканині. Цей шум виникає в гортані при проходженні повітря через вузьку голосову щілину, розміщену між голосовими зв'язками, оскільки при цьому виникає кругообіг повітря, який викликає коливання еластичних голосових зв'язок і стінок гортані. Завдяки цим коливанням виникає шум ларингеального дихання, поширення якого на бронхах називають шумом бронхіального дихання. Цей шум нагадує собою звук, який одержують, коли відкривають рота, щоб вимовити звук "Х" і вдихають або видихають повітря. Вислуховується він під час обох дихальних фаз – вдиху і видиху. Звук при видиханні повітря має більшу висоту, ніж при вдиханні, оскільки голосова щілина при видиху більш вузька.

Поява шуму бронхіального дихання на грудній клітці в коней, ослів, мулів і верблюдів, а в інших домашніх тварин – у ділянках легень, де воно не повинно вислуховуватися, свідчить про патологічні зміни в легенях. У таких випадках має місце патологічне бронхіальне дихання.

Везикулярне (альвеолярне) дихання виникає внаслідок коливання стінок альвеол у момент вдиху, який супроводжується наповненням альвеол повітрям. Об'єм їх збільшується, стінки швидко розширюються, напружуються, й еластичні альвеолярні елементи починають коливатися, утворюючи звук. Альвеоли заповнюються повітрям послідовно, тому велика кількість звуків, що виникають при коливанні альвеолярних стінок, утворює тривалий "дмухаючий" шум, який, поступово посилюючись, чується протягом усієї фази вдихання повітря. Звук при вдиханні утворюється також завихренням повітря, що заходить в альвеоли. Під час видиху альвеоли звільняються від повітря і спадаються, напруга їхніх стінок швидко й одночасно зменшується, у результаті чого їхня здатність до коливання знижується. Тому шум везикулярного дихання вислуховується лише на початку видиху. Він нагадує звук, який одержують, коли надають губам положення, необхідного для вимови звука "Ф", і вдихають повітря. Він прослуховується лише при вдиханні повітря і на початку видиху. Причому, у другій дихальній фазі він чується гірше. Везикулярне дихання, на відміну від бронхіального, чисте, "дмухаюче" і ніжне.

Характер і сила шуму везикулярного дихання залежать від виду тварин, вгодованості та віку їх. У коней і верблюдів воно слабке, м'яке, ніжне і краще вислуховується під час вдиху. У вузькогрудих і худих коней воно прослуховується на всіх ділянках поля перкусії легень. Якщо у добре вгодованих тварин грудна клітка масивна, шум везикулярного дихання вислуховується лише над серединою і верхньою третиною грудної клітки. Дихальний шум у молодих тварин значно сильніший, ніж у дорослих, оскільки грудна клітка в них тонша, легенева тканина еластичніша, а дихальні рухи енергійніші. У старих тварин шум везикулярного дихання слабший, ніж у здорових тварин середнього віку.

У великої рогатої худоби чисте везикулярне дихання вислуховується лише в задніх ділянках діафрагмальних часток. Позаду м'язів лопатки в середній частині грудної клітки дихальний шум найінтенсивніший, оскільки тут до шуму везикулярного дихання домішується бронхіальне. Тому цей дихальний шум називають бронховезикулярним, або змішаним (рис. 90). Таке ж дихання вислуховується і перед лопаткою. В овець і кіз змішане бронховезикулярне дихання прослуховується не лише за лопаткою, а й на ній. Найбільш інтенсивним воно є в м'ясоїдних.

При патології шум везикулярного дихання може бути ослабленим або посиленим. Послаблення цього шуму виникає: а) при зменшенні вентиляції легень унаслідок утрудненого надходження повітря при звуженні верхніх дихальних шляхів; б) у новонароджених тварин-гіпотрофіків; в) при зниженні еластичності легеневої тканини, що спостерігається при альвеолярній емфіземі легень (зменшуються також дихальні екскурсії легень та кількість альвеолярних перегородок) і на початкових стадіях запалення легень, коли альвеоли ще продовжують розправлятися, але в результаті інфільтрації їхніх стінок ексудатом напруження й амплітуда їхніх коливань зменшуються; г) при зменшенні кількості альвеол, які беруть участь в утворенні шуму везикулярного дихання внаслідок заповнення їх ексудатом, тобто при утворенні невеликих ділянок ущільнення при лобулярній пневмонії; д) при рефлекторному зменшенні дихальної рухливості однієї половини грудної клітки внаслідок болю, що виникає в ній, при переломі ребра, сухому плевриті, коли альвеоли ураженої половини менше розправляються і шум везикулярного дихання послаблюється; е) при нагромадженні патологічного випоту в плевральній порожнині (ексудативний плеврит, гідроторакс, гемоторакс), оскільки порушується проведення шуму везикулярного дихання на поверхню грудної клітки і стиснені рідиною легені здійснюють менші дихальні екскурсії, що й зумовлює послаблення везикулярного дихання.

Шум везикулярного дихання в деяких місцях при закупорюванні бронха сторонніми тілом або стисненні його пухлиною (ателектаз легень), повному заповненні альвеол ексудатом (пневмонії) або транссудатом (набряк легень) може зовсім не вислуховуватися.

Посилений шум везикулярного дихання на обох половинах легень виникає при задишках, пов'язаних із серцево-судинною недостатністю, різко вираженим недокрів'ям, подразненням дихального центру.

Важливе діагностичне значення має місцеве посилення шуму везикулярного дихання, яке виявляють над здоровою ділянкою легень, розміщеною поряд із патологічно зміненою. Здорові ділянки легень розправляються сильніше звичайного, напруження стінок альвеол і амплітуда коливань їх зростають, вони ніби заміщують недостатнє дихання уражених ділянок легень. У таких випадках посилений шум везикулярного дихання називають замінним, або вікарним.

Від посиленого шуму везикулярного дихання необхідно відрізняти жорстке везикулярне дихання. Останнє не має характерного для нормального везикулярного дихання рівного, м'якого і дмухаючого характеру, а, навпаки, здається нерівним, жорстким, ніби деренчливим. Його необхідно відрізняти від посиленого везикулярного, яке залишається таким же м'яким, дмухаючим і рівним, як і нормальне, лише сильнішим від останнього. Жорстке везикулярне дихання спостерігається при бронхітах. Набрякання слизової оболонки уражених бронхів призводить до звуження їхнього діаметра. Причому, воно нерівномірне на всій довжині бронха. Повітря при вдиханні проходить через кілька звужень бронхів, що спрпичиняє стенотичні шуми, які накладаються на фізіологічне везикулярне дихання і набувають характеру, який і визначається як жорстке везикулярне. Якщо звуження бронхів прогресує, то везикулярне дихання стає ще жорсткішим і нагадує хриплий голос. При ще більшому звуженні бронхів стенотичні шуми стають подібними до свисту, тому їх називають сухими хрипами.

При бронхіті змінюється видих. Якщо у здорових тварин везикулярне дихання вислуховується лише під час вдиху і на самому початку видиху, то при бронхіті – протягом усього видиху або більшої його частини. Такзміну називають подовженим видихом. Він є не що інше, як той же стенотичний шум, який під час вдиху приєднується до везикулярного дихання, роблячи його жорстким, а під час видиху вислуховується один, зумовлюючи подовжений видих.

Поиск по сайту: