Дослідження гортані і трахеї

Зовнішнє дослідження гортані і трахеї проводять методом огляду, пальпації, аускультації; внутрішнє – неозброєним оком або за допомогою ларингоскопії. Оглядаючи гортань і трахею, при деяких захворюваннях виявляють зміну положення голови й шиї, при запаленні – припухлість і набряки тканин у ділянці гортані та трахеї, зміну форми трахеї, її викривлення, деформацію, переломи і розриви кілець. У дрібних тварин (собаки, коти, птиця) внутрішній огляд гортані виконують безпосередньо через ротову порожнину. Для цього у птахів розкривають дзьоб, ззовні трохи піднімають гортань. У собак і котів відкривають рот, корінь язика притискують шпателем або виводять язик назовні вбік, а пальцями іншої руки ззовні піднімають гортань.

Внутрішній огляд гортані у великої рогатої худоби здійснюють за допомогою шпателя-освітлювача В.І.Габрійолавічюса і ларингоскопа, а в коней – лише з використанням ларингоскопа. При огляді гортані звертають увагу на колір і стан слизової оболонки, м’якого піднебіння, надгортанника, голосових щілин і зв’язок, наявність виразок, нашарувань, фібринозних та дифтеричних плівок.

Пальпацію проводять слабким тиском вказівного і великого пальців на кільця трахеї, починаючи з перших і поступово переходячи донизу. Краще використовувати бімануальну пальпацію. За допомогою пальпації гортані і трахеї визначають їхню чутливість, температуру, болючість, цілісність, зміни форми, шуми, що сприймаються на дотик. Цінні відомості можна одержати під час здавлювання перших кілець трахеї. У здорових тварин при цьому виникають 1–2 кашльові поштовхи, а у хворих (при ларингіті, трахеїті) – приступи їх.

У коней пальпацією уточнюють діагноз напівпаралічу гортані (“свистячої ядухи“), для чого почергово притискують лівий і правий черпакуваті хрящі. Натискування ураженого хряща не викликає реакцій у хворої тварини, а на здоровий – призводить до різкого занепокоєння тварини внаслідок наростання асфіксії.

Аускультацією в ділянці гортані виявляють стенотичний шум, який при вдиханні і видиханні повітря нагадує літеру “X“. Його називають шумом гортанного стенозу або ларингеальним диханням, на трахеї – трахеальним, а на грудній клітці – бронхіальним. Усі перераховані дихальні шуми вислуховують під час обох дихальних фаз – вдиху і видиху. Утворення ларингеального дихання пов’язане з поштовхоподібним рухом повітря в дихальних шляхах, який виникає при звуженні або розширенні в окремих місцях дихальної трубки. За широкою глоткою йде голосова щілина, утворена голосовими зв'язками, а за нею – знову широка порожнина гортані. При завихренні повітря в цьому місці або нерівномірному русі його виникає своєрідний стенотичний шум.

До патологічних змін ларинго-трахеального дихання належить посилення його при запаленні слизової оболонки і стенозі дихальної трубки. В останньому випадку домішуються додаткові шуми, які створюють враження свисту, хрипіння або шипіння й об’єднуються загальною назвою стридор. Їх виявляють при набряку гортані, крупозному запаленні її, наявності пухлин у просвіті гортані, свистячій ядусі. В окремих випадках стридор буває настільки сильний, що його можна почути навіть на відстані від тварини. Крім нього, аускультацією гортані і трахеї можна виявити сухі й вологі хрипи. Останні нагадують лопання пухирців повітря. Такі хрипи вислуховують при гострому ларинготрахеїті, набряканні гортані та легень, легеневій кровотечі. Сухі хрипи нагадують писк або тріск. Вони виникають у випадках, коли слизова оболонка гортані і трахеї вкривається в’язким ексудатом.

Досліджуючи гортань, звертають увагу на голос тварин. Серед його змін спостерігають хрипкий гавкіт (при сказі, ларингіті), безперервне мукання (при німфоманії в корів), втрату голосу (при сказі, паралічі та пухлинах гортані).

ДОСЛІДЖЕННЯ ГРУДНОЇ КЛІТКИ

Грудну клітку досліджують оглядом, пальпацією, перкусією та аускультацією. Велике значення має рентгенологічне, зокрема флюорографічне, дослідження грудної клітки. При необхідності для взяття рідини з плевральної порожнини проводять торакоцентез.

Поиск по сайту: