Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Дослідження носа і носових пазух



При дослідженні носа звертають увагу на витікання і видихуване повітря, ніздрі, крила носа, слизову оболонку носа.

Витікання з носа у здорових тварин непомітні або незначні і мають вигляд крапель серозного або серозно-слизового характеру, які злизуються тваринами або виділяються назовні. У хворих тварин витікання з носа ексудату чи транссудату, крові, наявність у ньому фібрину, залишків тканин, плівок, домішок слини та корму має діагностичне значення.

При дослідженні носових витікань звертають увагу на кількість їх, консистенцію, колір, запах, наявність домішок, а також на те, яким є витікання – одно- чи двобічним. Однобічне витікання спостерігається при ураженні на відповідному боці носової, верхньощелепної і лобної пазух або повітроносного мішка. Двобічне носове витікання виявляють при одночасному право- і лівобічному ураженні перерахованих ділянок, при захворюваннях легень, бронхів, трахеї та гортані.

Кількість носових витікань залежить від характеру патологічного процесу. Значні витікання спостерігають при гострому риніті, дифузному бронхіті, набряку легень, паралічі глотки, миті коней, злоякісній катаральній гарячці великої рогатої худоби, інфекційному риніті кролів та свиней. При хронічному катарі верхніх дихальних шляхів, бронхіті, пневмонії, туберкульозі носові витікання незначні. При риніті витікання постійні; при ураженні легень, бронхів і гортані вони посилюються після кашлю, а при запаленні додаткових пазух – при опусканні голови.

Залежно від характеру запалення розрізняють серозні, серозно-слизові, слизові, слизово-гнійні, гнійні, кров’янисті і гнильні (іхорозні) носові виділення. Серозне виділення прозоре, подібне до води. Спостерігається воно при набряку легень або в перші 1–2 дні при гострих запальних процесах дихальних шляхів. Потім воно стає серозно-слизовим і слизовим. Слизові витікання густі, клейкі, прозорі, безбарвні або сірі, якщо домішуються лейкоцити та епітеліальні клітини. Виділяються вони в останньому періоді гострих катарів слизових оболонок носової порожнини, гортані, бронхів. Серозне витікання внаслідок значного примішування лейкоцитів перетворюється в серозно-гнійне (біло-сірого або сіро-жовтого кольору), яке спостерігається при катарально-гнійній бронхопневмонії, гострому катарі придаткових пазух носа, повітряного мішка, і гнійне, що з’являється при абсцесах, які розкрились у дихальні шляхи. Гнійне витікання рідке, мутне, має білувато-жовтий або зеленкуватий колір та солодкуватий запах. Кров’янисті витікання виявляють при травмах носових ходів, придаткових пазух, розриві легеневих судин, а також при сибірці та сапі. Витікання при цьому червонуваті, а при розпаді еритроцитів – шоколадні або темно-червоні. При гангрені легень витікання мають буро-сірий, сіро-зелений або шоколадний колір і смердючий гнійно-гнильний запах.

Таким чином, колір, запах і консистенція носових витікань залежать від характеру патологічного процесу.

Із сторонніх домішок у носових витіканнях буває повітря, яке надає їм пінистого характеру. Домішки повітря виявляють при набряку легень, легеневій кровотечі та хронічному бронхіті. Великопухирчасті витікання, змішані із слиною і кормовими масами, спостерігають при запаленні або паралічі глотки. Крім повітря, слини та кормових мас, у носових витіканнях зустрічаються нитки фібрину, шматочки легеневої тканини, гельмінти, блювотні маси (їх відрізняють за кислою реакцією) .

При дослідженні видихуваного повітря особливу увагу звертають на його запах. Він стає неприємним, гнильним – при гангрені легень, аміачним – при уремії, а при кетозі нагадує запах ацетону.

Дослідження носових отворів і слизової оболонки носа. При дослідженні ніздрів звертають увагу на їхні контури, набряки шкіри, новоутворення. Ніздрі розширені в коней при альвеолярній емфіземі легень, набряку та паралічі гортані, а зміщені вниз – при паралічі лицьового нерва. Набряки шкіри носа виявляють при глибокому запаленні слизової оболонки носової порожнини, злоякісній катаральній гарячці великої рогатої худоби та інфекційному риніті у кролів. Потім досліджують слизову оболонку носа (рис. 85), звертаючи увагу на її колір, вологість, опухання, порушення цілісності, висипання, рубці та виразки (див. розділ 3). При гострому риніті слизова оболонка носа внаслідок інфільтрації опухає, що є небезпечним для тварин із вузькими носовими ходами, особливо свиней, кролів та собак, у яких вони звужуються настільки, що утруднюють дихання, у результаті чого виникають шуми, які чути на відстані. Порушення цілісності слизової оболонки носа виявляють у вигляді ран, подряпин, виразок, вузликів, пустул, нашарувань та новоутворень.

Дослідження верхньощелепної і лобної пазух та повітроносних мішківздійснюють за допомогою огляду, пальпації та перкусії, а при необхідності – ендоскопії, пробного проколу, трепанації, рентгенографії і рентгеноскопії.

Оглядом визначають асиметрію лицьової частини черепа, характерну для однобічного гаймориту, звертаючи при цьому увагу на ділянку повітроносних мішків, розміщених між крилом атланта і заднім краєм гілки нижньої щелепи. Можливі деформація кісток, придаткових пазух (при рахіті, остеодистрофії, актиномікозі, ЗКГ), випинання і збільшення об’єму повітроносних мішків, поява носового витікання, особливо при нахилянні голови вниз.

Пальпацією визначають цілісність і потовщення кісток, чутливість, температуру та збільшення об’єму пазух, болючість і наявність флуктуації у їхній ділянці. Болючість кісток є однією з початкових ознак запалення пазух, яка з’являється раніше від інших симптомів.

Перкусію додаткових лицьових пазух проводять безпосередньо пальцем або обушком перкусійного молоточка. У здорових тварин при ній виявляють своєрідний притуплений тимпанічний (коробковий) звук, а в ділянці повітроносних мішків – тимпанічний. Притуплений і тупий звук у ділянці пазух свідчить про наявність запальних процесів у них і про нагромадження гною або новоутворень. При скупченні ексудату або гною в повітроносних мішках звук буде притуплений або тупий, а при метеоризмі їх –тимпанічний із металевим відтінком.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.