ДОСЛІДЖЕННЯ РОТА ТА ОРГАНІВ РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ

Дослідження рота починають із зовнішнього огляду, визначають стан губ і щік, правильність стуляння ротової щілини, наявність слинотечі, свербежу й мимовільних рухів губами. Потім звертають увагу на стан слизової оболонки рота, язика, зубів, ясен, поверхні щік, вміст ротової порожнини і запах з неї.

У здорових тварин рот закритий, губи стиснуті, витікань із порожнини рота не спостерігається. При зниженні тонусу тканин, що буває у старих, знесилених і виснажених тварин, тяжких коліках у коней, захворюваннях, які супроводжуються непритомністю, нижня губа може звисати, оголюючи слизову оболонку, ясна й зуби. При інших хворобах (енцефаліт і правець коней) внаслідок підвищення тонусу м'язів губи щільно стиснуті, а рот так міцно закритий, що його не вдається відкрити навіть силою.

При деяких хворобах рот не закривається. Це буває внаслідок заклинювання між зубами сторонніх предметів, опухання язика при актиномікозі, сибірці, паралічі нижньої щелепи при сказі у собак (рис. 95), випинанні твердого піднебіння при рахіті.

Особливої уваги потребує обстеження губ. Опухання їх зустрічається при стахіботріотоксикозі, глибоких ураженнях слизової оболонки ротової порожнини. Характерні нашарування на губах знаходять при стригучому лишаї у телят. Зморшки, а потім тріщини губ бувають при стахіботріотоксикозі, на початку хвороби в куточках рота, а в подальшому – по всій поверхні губ, причому розміщені вони перпендикулярно до ротової щілини (рис. 96). Різноманітні висипання на губах бувають у вигляді пухирів – при ящурі у великої рогатої худоби і свиней, віспі у овець, папул – при стоматиті великої рогатої худоби, пустул – при пустульозному стоматиті у коней, контагіозній ектимі овець і кіз (рис. 97, 98), виразок і рубців – при сапі та епізоотичному лімфангоїті. Порушення цілісності слизової оболонки та шкіри губ – садна, подряпини, рани, синці від ударів – виникають при захворюваннях, пов'язаних з сильним болем, непокоєнням і розладами функцій кори головного мозку, наприклад, при коліках, інфекційному енцефаломієліті, деяких отруєннях. Некрози губ спостерігаються у випадках некробактеріозу, отруєння кормами, які діють фотодинамічно (гречка, конюшина), що добре помітно на носовому дзеркальці.

Клінічне значення має слинотеча, яка може виникати внаслідок розладів ковтання (при фарингіті, сказі, спазмах глотки та стравоходу), при правці, або внаслідок посиленого слиноутворення і слиновиділення при ящурі, везикулярному стоматиті, зміні зубів, ботулізмі. У слині, що виділяється, можна знайти клітини крові, епітелію. Вона може бути густою, клейкою, пінистою, прозорою, мутною, сіруватою або забарвленою у червонуватий колір.

Після зовнішнього огляду вивертають верхню і нижню губи, оглядають і пальпують слизову оболонку губ, ясна, різці (рис. 99).

Дослідження ротової порожнини здійснюють після відкривання рота без інструментів (глава III) або за допомогою зівників (рис. 100). У ротовій порожнині досліджують стан слизової оболонки, язика, зубів, запах із рота, вміст ротової порожнини. Під час огляду слизової оболонки рота звертають увагу на колір, вологість, цілісність, чутливість, різні нашарування, висипання, припухання (розділ III). Насамперед привертають увагу зміни кольору слизової оболонки. Обмежені почервоніння зумовлені геморагіями, характерними для інфекційних хвороб (сибірка, злоякісна катаральна гарячка та чума великої рогатої худоби, чума свиней) або травм. Ціаноз слизової оболонки є наслідком різкого ослаблення функції серцево-судинної системи, а жовтяничність – ознака хвороб печінки, а також тих, що супроводжуються значним гемолізом еритроцитів.

Слизова оболонка рота завжди помірно волога. Сухою, внаслідок обмеженого виділення слини та слизу, вона стає при захворюваннях, що супроводжуються гарячкою, діареєю, поліурією.

У ротовій порожнині зустрічаються різні висипання. Невеликі вузлики розміром від конопляного зерна до горошини на слизовій оболонці губ, ясен, щік характерні для пустульозного стоматиту коней. Потім вони перетворюються у пустули, які, розпадаючись, утворюють неглибокі виразки. Пухирці (везикули), наповнені прозорою рідиною, характерні для ящуру та везикулярного стоматиту. Їх спостерігають у великої рогатої худоби, а при везикулярному стоматиті і в коней на слизовій оболонці ясен, язика, твердого піднебіння, губ, щік. Через 2–3 дні тоненька стінка пухирця розривається, рідина виливається і залишається поверхнева виразка. Пустули з гнійним вмістом зустрічаються при віспі овець, чумі свиней; глибокі виразки на вільному краї ясен навколо шийки різців особливо характерні для виразкового стоматиту у собак.

Поодинокі виразки на слизовій оболонці дна ротової порожнини, твердого піднебіння, ясен і язика часто супроводжують Т₂-токсикоз свиней (спричиняють гриби роду Fuzarium), стахіботріотоксикоз коней, злоякісну катаральну гарячку великої рогатої худоби (рис. 101). Виразки травматичного походження на щоках і язиці часто спостерігаються у коней при неправильному стиранні корінних зубів.

У зв'язку з утворенням виразок, а інколи й самостійно, на слизовій оболонці рота можна помітити своєрідні накладання або у вигляді щільних плівок, тісно пов'язаних із слизовою оболонкою, або тістуватих нашарувань, які легко зняти пінцетом. Їх знаходять у птахів при віспі-дифтериті, у великої рогатої худоби – при некробактеріозі, чумі та злоякісній катаральній гарячці.

Припухання слизової оболонки рота у коней особливо характерні для хронічного гастриту, коли валики твердого піднебіння ніби звисають, сягаючи рівня корінних зубів.

Дослідження язика здійснюють оглядом і пальпацією, звертаючи увагу на наявність нашарувань, цілісність, розмір, щільність, рухливість. Нашарування на спинці язика бувають пухкими або досить щільними, забарвленими в сіро-білий чи зеленувато-бурий (за рахунок хлорофілу) колір; характерні вони для стоматиту, гастриту та інших шлунково-кишкових хвороб. Обложений і сухий язик може бути при багатьох хворобах, які перебігають з високою температурою та розладами апетиту.

Збільшення об'єму язика спостерігається при травматичних пошкодженнях (рани, сторонні тіла), переході запального процесу з глотки, при сибірці, пастерельозі, а при актиномікозі він може так розпухати, що не вміщується у ротовій порожнині (рис. 102), стає твердим, як дерево. Параліч язика спостерігається при механічних ушкодженнях, а також таких інфекційних хворобах, як сказ, ботулізм, лістеріоз, чума. Паралізований язик безпомічно звішується з рота, не реагує на подразнення.

У курей при Т₂-токсикозі характерним є некроз кінчика язика, який часто завертається на його спинку і має вигляд обрубаного.

Зуби досліджують оглядом, пальпацією, інколи застосовують, зондування і рентгенографію. Особливо велика потреба в ретельному дослідженні зубів виникає при розладах жування, слинотечі, появі неприємного запаху з рота. Поганий стан зубів часто є причиною катарального гастриту, розширення шлунка, стоматиту. Під час дослідження зубів звертають увагу на прикус, колір, їх будову, цілісність, правильність стирання, стан ясен.

Неправильний прикус (щучий, короповий, хрестоподібний, східчастий) спостерігається при порушенні розвитку верхньої і нижньої щелеп, розладах вітамінно-мінерального обміну, інфекційному атрофічному риніті, карієсі зубів, остеомієліті. Інколи бувають відхилення у кількості зубів, їх положенні, розмірі й формі. У молодих тварин слід ураховувати зміни зубів. Розлади зміни зубів виявляють при рахіті, а хитання різців у великої рогатої худоби нерідко настає при остеодистрофії. У новонароджених телят-гіпотрофіків часто відсутні одна або більше пар різців, а навколо їх шийки на яснах добре помітна синьо-червоного кольору кайма.

Наявність на поверхні зубів коричневого нальоту у вигляді цяток або смужок характерні для флюорозу, почорніння зубів і порушення цілісності їх – для карієсу. Одночасно з оглядом ротової порожнини та органів, які в ній розміщені, звертають увагу на запах із рота. Солодкуватий нудотний запах свідчить про розкладання епітелію, що відшарувався від поверхні слизової оболонки, запах ацетону характерний для кетозу; неприємний (каріозний) – карієсу зубів або розпаду нашарувань, що утворилися на їхній поверхні, гнильний — розпадання слини, залишків корму, епітелію, що відшарувався, та ексудату. Трупний запах виникає при виразковому стоматиті, некробактеріозі поросят, лептоспірозі собак (Судаков М. О. із співавт., 2002).

ДОСЛІДЖЕННЯ ГЛОТКИ

Глотку досліджують оглядом і пальпацією. Під час зовнішнього огляду звертають увагу на положення голови і шиї, конфігурацію ділянки глотки та верхньої ділянки яремного жолоба. Тварини, особливо коні й свині, при запаленні глотки (фарингіті) витягують голову й шию, обмежують їх рухливість; у них спостерігається дифузне або обмежене припухання ділянки глотки. За дифузного припухання шкіра дещо напружена, а верхній контур яремного жолоба змінений. Обмежене припухання буває при новоутвореннях, актиномікозних і туберкульозних гранульомах у ділянці глотки, закупоренні глотки стороннім тілом.

Зовнішню пальпацію глотки здійснюють поступовим здавлюванням її пальцями обох рук у ділянці верхнього краю яремного жолоба, дещо вище від гортані, позаду гілки нижньої щелепи (рис. 103). У здорових тварин при зустрічному здавлюванні пальці обох рук розділяються порівняно тонким шаром тканин, пальпація не спричиняє болю. Якщо запальні процеси супроводжуються значною інфільтрацією тканин глотки, виявляють набрякання, ущільнення тканин, болючість, підвищення температури в ураженій ділянці, тварини кашляють, роблять часті ковтальні рухи. Зовнішньою пальпацією можна також установити наявність у глотці сторонніх предметів. При паралічі глотки тварини не відчувають болю під час глибокої пальпації, ковтальні рухи не спостерігаються, місцеві ознаки запалення відсутні.

Внутрішній огляд глотки неозброєним оком можливий лише в короткоголових собак, котів, птахів. Розкривши за допомогою тасьми рот і злегка натиснувши шпателем на основу язика, оглядають порожнину глотки, мигдалини, задню та бічні стінки. У великої рогатої худоби і коней для детального огляду глотки застосовують спеціальний шпатель з освітлювальною системою (шпатель Габрійолавічюса), медичний езофагоскоп.

Внутрішню пальпацію глотки здійснюють лише при серйозних показаннях – підозрі на закупорення або пошкодження її стороннім тілом, наявність абсцесів, новоутворень. Голову коня чи корови добре фіксують, за допомогою зівника широко відкривають рот, відтягнувши лівою рукою язик, праву руку, обмотану рушником вище долоні, із складеними у вигляді човника пальцями обережно вводять між рядами зубів у порожнину глотки й пальпують її стінки (рис. 104). Якщо тварина непокоїться, необхідно припинити дослідження.

Щоб простежити чи не порушена функція ковтання, тваринам дають воду, рідкий або густий корм і спостерігають за ковтанням та проходженням грудочки через глотку і стравохід.

Поиск по сайту: