Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Тема 34. ЛИШАЙНИКИ, ЛІХЕНІЗОВАНІ ГРИБИ – LIСНЕNES



Загальні зауваження. Лишайники — це нижчі багатоклітинні симбіотичні організми. Слань їх утворена грибами і водоростями. Гриби, що входять до слані лишайників, на­лежать до класу сумчастих і лише близько 10 видів — до базидійних, а водорості — здебільшого синьо-зелені та зе­лені. У процесі фотосинтезу водорості утворюють органічні речовини, якими живляться і гриби. Гриби добувають із середовища воду та мінеральні речовини.


За морфологічною будовою тіла лишайники поділяють­ся на три групи: накипні, або коркові, листуваті та кущові.

У мікроскопічній будові розрізняють два типи сланей: гомеомерний і гетеромерний. Зовні слань лишайників укри­та корковим шаром із щільно сплетених видозмінених гіф гриба. У гомеомерних лишайників водорості розміщені між гіфами гриба по всій товщі слані. Гетеромерні лишайники мають неоднорідну слань. У них під верхнім корковим ша­ром залягає пухкий гонідіальний шар, що складається із гіфів гриба та водоростей. Під гонідіальним шаром залягає серцевинний шар, утворений тільки пухко-розміщеними гі­фами гриба. Під серцевинним шаром залягає нижній корко­вий шар із щільно сплетених гіф, від яких відходять гіфи-ризоїди, що виконують поглинальну функцію.

Розмножуються лишайники вегетативно — частинами слані або соредіями та ізидіями. Соредії утворюються в гонідіальному шарі. Вони складаються з кількох клітин во­доростей, обплетених гіфами гриба. Через тріщини у слані соредії випадають назовні і розносяться вітром. Ізидії — це вирости на поверхні слані, які також складаються із водорос­тей і гіф гриба. За сприятливих умов соредії та ізидії про­ростають у нову слань.

 

Об’єкт. 1. Письмовий лишайник — Grарhis sсripta (L.) Асh.

2. Леканора різноманітна — Lесаnora саrріnеa, (L.) Vainio Lесаnоrа аllорhаnа

(L) Nyl

3. Стінна золотянка — Хаnthoria раrietina (L.) Th.Fr.

4. Кладіна деревнева — Cladina arbuscula (Wallr.) Hale et W.L.Culb

(= Сlаdоnіа sуlvatіса (L.) Ноffm).

5. Евернія сливова, «дубовий мох» — Еvеrnіа рrunаstri (L.) Асh.

Завдання. І. Познайомтеся з морфологічними типами лишайників:

листуватими та кущистими.

2. Вивчіть особливості будови плодових тіл лишайників.

3. Вивчіть специфічні органи розмноження лишайників.

4. Зарисуйте морфологічні та анатомічні особливості талому та апотецію.

Обладнання і матеріали: мікроскопи МБР-1 або Біолам, скальпелі, леза,

бритви, препарати, таблиці, матеріал, що роздається, реактиви, інше приладдя.

Література: [1], с. 273-276; [3], с. 122—126; [4], ч. 1, с. 194—198; [7], c.199-

203; [8], ч. 2, с. 122—127; [11], c. 344-352; [13], c. 100-102.

Макроскопічне дослідження лишайників. Відберіть ли­шайники різних морфологічних груп: накипні, листуваті та кущисті. Уважно розгляньте їх і зарисуйте загальний виг­ляд та особливості будови кожного із них. Вивчаючи пись­мовий лишайник, як приклад накипних, зверніть увагу на те, що на ураженій поверхні кори видніються тільки апотеції — відкриті плодові тіла, а міцелій заглиблений у суб­страт.


Рис. 85. Морфологічні групи лишайників: а—кірковий (графіс); б—листуватий (золотяниця); в—кущовий (кладонія)

У представників листуватих лишайників, зокрема стін­ної золотянки, на корі тополі, яблуні чи осики чітко помітно, що її талом лише частково заглиблений у тканини, а більша частина його перебуває над поверхнею субстрату. Талом золотистого кольору. На його поверхні виділяються інтенсивніше забарвлені відкриті плодові тіла — апотеції різ­ної величини.

Кущисті лишайники мають дуже розгалужений талом, більша частина якого перебуває над субстратом. Рослина набуває вигляду куща, звідки й назва цієї морфологічної групи. Особливу увагу зверніть на характер галуження талому і залишки гомфа — плетива ниток міцелію, за допо­могою якого лишайник прикріплюється до субстрату (рис. 85).

Мікроскопічне дослідження лишайників. На готовому препараті спочатку під малим, а потім під великим збіль­шенням мікроскопа вивчіть поздовжній розріз апотецію стін­ної золотянки. Зверху легко розрізнити чітко відособлений тецій, або гіменіальний шар. У ньому видно уже знайомі сумки з вісьмома аскоспорами і парафізи у вигляді нитчастих утворень. Над тецієм виділяється захисний коричневий шар кулястих клітинок — епітецій. Його утворюють дещо розширені верхівки парафіз тецію. Знизу тецій підстилає досить потужний шар — гіпотецій, утворений численними безбарвними гіфами, щільно переплетеними між собою. По краю виділяється амфітецій, що містить зелені або синьо-зелені водорості. У серединній частині містяться пухко переплетені гіфи, між якими зрідка розподіляються одно­клітинні водорості. Шар, який включає водорості, назива­ється гонідіальним, або альгальним. Шар талому, позбав­лений водоростей, утворює серцевину. Зверху талом укритий верхнім, а знизу — нижнім кірковим шаром (рис. 86).


Рис. 86. Анатомічна будова талома, апотеція та розмноження лишайників: а - гетеромерний талом; б - гомеомерний талом; в - соредій; г - апотецій у розрізі; 1 - верхній кірковий шар; 2 - гонідіальний шар; 3 - серцевинний шарі; 4 – нижній кірковий шар; 5 - аски; 6 - аскоспори; 7 - парафізи; 8 - край та лому; 9 - тецій (гіменіальний шар); 10 - гіпотецій; 11 - альгальна зона; 12 - гіфальна зона

Окремо розглянемо препарат гомеомерного типу будови талому. У ньому виділяються верхній і нижній кіркові ша­ри, утворені щільним плетивом гіф. Між ними знаходиться альгальний шар, в якому між гіфами гриба рівномірно по всьому талому розподіляються одноклітинні водорості.


У гетеромерному типі талому добре помітно також верхній і нижній кірковий шари із щільно переплетених гіф гриба. Між кірковими шарами виділяються ще два шари. Придивіться до них: ви помітите, що до морфологічно верх­нього кіркового шару примикає такий, в якому містяться клітини водоростей, тобто альгальний шар, а нижче видно серцевинний шар, позбавлений водоростей, сірий, безбарв­ний, (див. рис. 86).

Окремо роздивіться соредії та ізидії, за допомогою яких лишайники розмножуються. Для цього візьміть дубовий лишайник або евернію. По її краях помітно білий наліт дрібнюсіньких грудочок.

Помістіть їх у попередньо нанесену на предметне скло краплину води. Потім накрийте покривним скельцем. Пре­парат злегка постукайте препарувальною голкою. Розгляньте його під малим і великим збільшенням мікроскопа. Ви добре помітите, що одна або кілька клітин водоростей щільно обплетені безколірними гіфами гриба. Це соредії. Усі вони разом утворюють цілі скупчення — сорелії. Зарисуйте і покажіть на рисунку відзначені вище складові частини.

На відміну від соредій, ізидїї являють собою паличкопо­дібні або різної форми та величини вирости по краях талому. Вони легко обриваються від талому і при потраплянні у сприятливі умови дають початок новому лишайникові, но­вій особині, їх особливістю є те, що водорості завжди вкри­ті зовнішнім кірковим шаром.

Висновок.Лишайники, або грибоводорості — це нижчі багатоклітинні симбіотичні організми, слань яких склада­ється із фототрофної водорості і гетеротрофного гриба. За морфологічною будовою слані лишайники бувають накипні, листуваті та кущові, а за анатомічною — гомеомерні та гетеромерні. Розмноження у лишайників переважно вегета­тивне.

 

Тести для самоконтролю

1. З чого складається слань лишайників?

2. Чому лишайники належать до нижчих організмів?

3. На які класи поділяється група лишайників?

4. Які є морфологічні типи сланей лишайників?

5. Які є анатомічні типи сланей лишайників?

6. З яких компонентів складається слань гетеромерного лишайника?

7. Які компоненти становлять слань гомеомерного лишайника?

8. Які є способи розмноження лишайників?

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.