Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Тема 14. ВТОРИННА АНАТОМІЧНА БУДОВА КОРЕНЯ



 

Загальні зауваження. При дослідженні будови кореня зверніть увагу на появу вторинної твірної тканини. Саме з появою цієї тканини пов'язані значні структурні зміни в будові коренів двосім'ядольних рослин.

Первинна будова в односім’ядольних залишається протягом усього життя, а у двосім’ядольних і голонасінних вона є тільки у молодих корінцях. У коренях старіших за 7-10 днів відбуваються зміни, що зумовлюють формування вторинної будови, яка створюється внаслідок діяльності таких трьох меристем: пучкового та міжпучкового камбію і фелогену.

З клітин тонкостінної флоемної паренхіми провідного циліндра або з клітин ендодерми чи мезодерми утворюється пучковий камбій, який формує вторинні елементи флоеми і ксилеми.

Міжпучковий камбій, початок якому дають ділянки перицикла, розташовані навпроти променів протоксилеми, формує паренхіму радіальних променів. Ці зміни приводять до збільшення об’єму кореня і злущування первинної кори. Цей процес прискорюється ще тим, що з перициклу утворюється фелоген, який, продукує вторинну покривну тканину – корок та основну – фелодерму, які разом становлять комплекс з трьох типів тканин – перидерму.

В завершальній фазі переходу вторинна будова має такі складові частини (рис.37): перидерма, паренхіма вторинної кори, відкриті колатеральні пучки, радіальні промені, що відходять від променів первинної ксилеми, розташованої у центрі кореня.

Другою характерною ознакою вторинної будови кореня порівняно з первинною є перегрупування тканин відповідно до виконуваної функції: замість радіального провідного пучка виникають кілька відкритих колатеральних; ксилема набуває осьового розміщення, чим досягається висока стійкість рослини на розрив; корінь виконує роль не стільки поглинання поживних речовин і води, як зміцнення та закріплення рослини у ґрунті.

Об'єкти. 1. Корінь гарбуза—Сucurbita реро L.

2. Корінь липи серцелистої—Тіlia согdаtа Міll.

Завдання. 1. На самостійно виготовленому або на готовому препараті гарбуза і

кореня липи вивчіть особливості вторинної будови кореня трав'янистої та

деревної рослини.

2. Зарисуйте особливості будови кореня гарбуза і липи та позначте їх складові

частини.

Обладнання і матеріали: мікроскопи МБР-1 або Біолам, скальпелі, леза,

бритви, лупи, препарати, матеріал, що роздається, тощо.

Література: [1], с. 122—127; [2], с. 28—30; [4], ч. 2, с. 30—37; [7], с.125-126;

[8],ч.1,с.182—185; [9],с.82—85; [10], с. 159—171; [11], с.107-111; [12], с.199-

205; [13], с.35-37; [14], с.139-159; [15], с.137-139.

 

Методика виготовлення препарату поперечного зрізу кореня гарбуза. При малому збільшенні мікроскопа роздивіться і проаналізуйте будову препарату. Зарисуйте схему розміщення окремих блоків тканин вторинної будови кореня. Схему виконайте простим олівцем. Дослідження і виконання роботи доцільно проводити при великому збільшенні мікроскопа послідовно по кожному блоку.

На препараті видно, що зовні корінь покриває перидерма або шари скорковілої тканини. Клітини коричнюватого кольору, правильно розміщені одна над одною. Цю тканину складають мертві клітини корку. Під корком в окремих місцях досить чітко помітні 1—2 шари твірної тканини — фелогену. Його клітини заповнені цитоплазматичним вмістом і більш інтенсивно забарвлені в лазуровий колір. Нижче залягає кілька шарів фелодерми, клітини якої разом з клітинами серцевинних променів створюють паренхіму кори. Ці клітини великих розмірів, паренхімні, з тонкими оболонками та міжклітинниками (рис. 37).


 

Рис. 37. Поперечний зріз кореня гарбуза (вторинна будова): 1 —перидерма; 2 — паренхіма вторинної кори; 3 — первинна флоема; 4 — вторинна флоема; 5— пучковий камбій; 6 — вторинна ксилема; 7 — первинна ксилема; 8 — радіальні промені; 9 — міжпучковий камбій
На препараті чітко виділяються чотири провідних пучки колатерального типу, розділені великоклітинною паренхімою радіальних променів. Звуженими кінцями вони впираються в малі промені первинної ксилеми.. Остання являє собою велику трахею, розміщену в самому центрі, від якої на чотири боки відходять промені з дрібних трахеїд та ксилемної паренхіми. В кожному пучку виділяється первинна флоема, яка примикає до паренхіми кори. У відцентровому напрямі відкладається вторинна флоема, яка складається із флоемної паренхіми, клітин-супутниць і ситовидних трубок. Особливу увагу слід звернути на ситовидні трубки, які мають великі ситовидні пластинки із ситечками. Вони живі, забарвлені у синій колір. Поряд з ними знаходяться дрібні клітини-супутниці, заповнені густим цитоплазматичним вмістом. За флоемою до центру розміщений пучковий камбій, представлений дрібними паренхімними живими клітинами, що утворюють ніжне сітчасте мереживо. На рівні пучкового камбію в межах радіальних променів утворюється міжпучковий камбій. Значну частину препарату і зокрема провідного пучка займає вторинна ксилема. Її легко розпізнати за червоним кольором, а також наявністю великих чи великопросвітних судин, розмежованих одна від одної ксилемною паренхімою. Це жива тканина, яка стискається навколо судин і утворює вазицентричну паренхіму.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.