ПРАВОВІ МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЮВАННЯ БАЛАНСУ МІЖ ІНТЕРЕСАМИ ВИНАХІДНИКІВ І СУСПІЛЬСТВА

На думку С. МакДональда, винахідник забезпечує суспільство інформацією про винахід тільки в теорії [94, рр. 15—16]. Опис патенту є, передусім, юридичним документом, а не джерелом ін­формації про винахід, доступним суспільству. На думку Ф. Лібе-зни, інформація про патент є корисною лише для тих, хто бере участь в процедурі видачі патенту, а також для тих, хто може оплатити послуги експертів певної галузі (зокрема, юристів) [113, рр. 117—119]. Скажімо, юрист-патентознавець, захищаючи пози­цію клієнта, завжди може викласти інформацію про патент в та­кому обсязі, якого буде достатньо для подання заявки, однак, який не буде корисним для суспільства, зазначає К. Лябіх [109; рр. 27—32]. На нашу думку, заперечення значення вимоги патен­тного права про розкриття інформації про винахід для суспільст­ва є безпідставним; певний баланс між інтересами власників і су­спільства все ж таки досягається.

Патентне право встановлює адміністративні обмеження та об­меження по суті патенту, що дозволяють звузити коло потенцій­них патентів та сприяють обміну знаннями і технологіями та роз­виткові інноваційної діяльності. Процедура одержання патенту на винахід є досить складною і тривалою у часі. Адміністративні обмеження полягають у встановленні формальних вимог щодо порядку одержання патенту. Вимоги по суті включають вимоги щодо новизни, винахідницького рівня і придатності для промис­лового використання (так звані умови патентопридатності).

Вимога щодо новизни запобігає видачі патентів на продукти або процеси, відомі суспільству, і полягає в неможливості одер­жання патенту на винахід, якщо на час подання заявки на патент винахід був відомим або використовувався іншими особами. З огляду на вимогу щодо винахідницького рівня варто зазначити, що винахід покликаний виконувати функцію поповнення «банку знань». Вимога неочевидності досить тісно пов'язана з «придат­ністю для промислового використання» та «новизною», оскільки якщо винахід є промислово придатним і очевидним, то навряд чи він може бути невідомим. Вимога щодо придатності для промис­лового використання переслідує три економічні цілі: загальне до­слідження патенту щодо його подібності до інших патентів; від­кладення часу до моменту, коли матиме місце створення нового продукту або процесу, на які може бути видано патент; зменшен­ня витрат на пошук патенту шляхом вилучення «некорисних» винаходів з процесу розгляду. Узагальнюючи сказане, критерій промислової придатності переслідує мету обмеження стратегії стримування конкурента при одержанні патенту — серйозної проблеми сучасної системи охорони патентів, про яку йшлося вище.

Відповідно до п. 4 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», строк дії патенту становить 20 років від дати подачі заявки про одержання патенту. Обмеження дії па­тенту 20-річним строком має на меті встановлення балансу між інтересами власників прав інтелектуальної власності і суспільст­ва шляхом обмеження монополії власника патенту в часі.

Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні мо­делі» містить положення, що є вкрай важливим для розвитку ін­новаційної діяльності; відповідно до нього власник патенту зо­бов'язаний дати дозвіл (ліцензію) на використання винаходу власнику пізніше виданого патенту, якщо винахід останнього призначений для досягнення іншої мети або має значні техніко-економічні переваги і не може використовуватися без порушення прав власника раніше виданого патенту. Крім цього, якщо вина­хід не використовується або недостатньо використовується в Україні протягом трьох років, починаючи від дати публікації ві­домостей про видачу патенту або від дати, коли використання винаходу було припинено, будь-яка особа, яка має бажання і ви­являє готовність використовувати винахід, у разі відмови власни­ка прав від укладання ліцензійного договору, може звернутися до суду із заявою про надання їй дозволу на використання винаходу. З метою забезпечення здоров'я населення, екологічної безпеки та інших інтересів суспільства Кабінет Міністрів України може до­зволити використання запатентованого винаходу визначеній ним особі без згоди власника патенту у разі його безпідставної відмо­ви у видачі ліцензії. Згідно зі ст. 31 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», не визнається порушенням патенту використання запатентованого винаходу без комерційної мети; з науковою метою або в порядку експерименту; за надзви­чайних обставин (стихійне лихо, катастрофа, епідемія тощо) з повідомленням власника патенту одразу, як це стане практично можливим, та виплатою йому відповідної компенсації. Зазначені положення законодавства забезпечують баланс інтересів, вони направлені на забезпечення суспільства гарантіями використання винаходу в певних випадках.

Юридична відповідальність за порушення патенту є захо­дом забезпечення прав власника патенту і виконує функцію запобігання порушенням. Законодавством України передбаче­ні, зокрема, такі засоби захисту порушених прав, як стягнення збитків, відшкодування моральної шкоди, поновлення пору­шених прав.

Таким чином патентне право передбачає механізми встанов­лення і дотримання балансу між інтересами власника патенту і суспільства, що відповідає найважливішому принципу права ін­телектуальної власності — його суспільному призначенню.

Висновки ДО РОЗДІЛУ 1

1. Глобалізація світової економіки є складною багато-аспектною проблемою, яка породжує численні наукові дискусії. Епоха глобалізації характеризується формуванням нового суспіль­ного та економічного середовища, створенням глобального еко­номічного простору шляхом ліквідації торговельних бар'єрів, мобільністю робочої сили і, нарешті, зростанням взаємозалежності країн. Як новий етап розвитку цивілізації глобалізація створює для країн не тільки переваги, вона також пов'язана з важливими суперечностями сучасного глобального простору. Необхідність подолання внутрішніх суперечностей глобальної економіки обу­мовлена рядом загроз, що їх несе глобалізація. Порушення глоба­льної економічної рівноваги, що виражається у нерівномірності розподілу доходів між країнами центру і периферії, є однією з найактуальніших проблем глобалізації. Загроза глобалізації кри­ється у встановленні країнами центру монополії у різноманітних сферах суспільних відносин: так, країни центру утримують інте­лектуальну й науково-технічну монополію, здійснюють культур­но-ідеологічну гегемонію тощо. Нееквівалентність обміну поля­гає також у впливі діяльності транснаціональних корпорацій на країни периферії: ТНК здійснюють контроль за транснаціональ­ним капіталом, неоднозначно впливають на технологічний розви­ток країн периферії.

2. Особливістю глобального економічного простору є те, що процеси глобалізації розгортаються в умовах постіндустріально-го інформаційно-технологічного розвитку. Характерними рисами інноваційної економіки є зростання ролі науки і технологій як основного фактору економічного розвитку і перетворення інфор­мації на провідний виробничий ресурс. В інноваційній економіці головна роль належить вартості, що створюється знаннями, а ін­телектуальна власність перетворюється на найважливіший товар. Як товар інтелектуальна власність є нематеріальним активом, що використовується у господарській діяльності і може бути швидко і без значних витрат відтворений і розповсюджений. Як капітал інтелектуальна власність забезпечує матеріальне виробництво, зменшуючи вміст матеріальних ресурсів у процесі виробництва. Агентом впливу на параметри інноваційної економіки є право ін­телектуальної власності. Роль права інтелектуальної власності для регулювання інформаційно-технологічного розвитку полягає в забезпеченні правової охорони об'єктів інтелектуальної власнос­ті в процесі їх господарського використання. В цьому зв'язку й залежності виражається єдність економічних і правових відносин інтелектуальної власності. Підвищення ролі інтелектуальної влас­ності як основного фактору виробництва в умовах інноваційної економіки обумовлює необхідність розвитку науково-технічного потенціалу і розробки ефективної системи охорони інтелектуаль­ної власності.

3. Економічний аналіз інтелектуальної власності, тобто еко­номічного ефекту від охорони авторського права і патентів, дає підстави стверджувати, що охорона інтелектуальної власності є необхідною передумовою розвитку інноваційної діяльності. Проб­лема оптимального режиму охорони інтелектуальної власності пов'язана з необхідністю досягнення балансу між інтересами власників прав інтелектуальної власності і суспільними інтереса­ми, що можливо за умови встановлення «середнього» рівня охо­рони. В умовах низького рівня охорони власники прав не можуть одержати дохід від інтелектуальної діяльності та навіть відшко­дувати витрати на її здійснення, що обумовлює спад інноваційної активності суспільства. Занадто високий рівень охорони інтелек­туальної власності забезпечує власників доходами, однак ство­рює перешкоду процесу обміну знаннями й відтворення техноло­гій в суспільстві. На нашу думку, оптимальним режимом охорони інтелектуальної власності є режим, що, з одного боку, ефективно виконує функцію запобігання і попередження порушенням прав інтелектуальної власності (забезпечуючи власників доходами) та створює стимул для здійснення інноваційної діяльності, а, з ін­шого боку, належною мірою забезпечує доступ суспільства до знань і технологій. В досягненні й збереженні цього балансу по­лягає основна проблема ефективного режиму охорони інтелекту­альної власності.

4. Розвиток інноваційної діяльності залежить не тільки від рі­вня охорони, але також і від стратегії, що її обирають суб'єкти господарювання. Вище ми розглянули негативний вплив стратегії стримування конкурента у випадку патентування винаходів. При виборі стратегії патентування суб'єкти господарювання мають уникати застосування стратегії стримування конкурента та відда­вати перевагу захисній стратегії патентування.

5. Баланс між інтересами власників і суспільства як основна передумова досягнення і збереження оптимального режиму охо­рони інтелектуальної власності досягається за допомогою право­вих механізмів, якими є норми авторського і патентного права.

Авторське і патентне право містять положення, спрямовані на обмеження монополії прав власників (обмеження охорони пев­ним строком; встановлення вимог для одержання патенту на ви­нахід щодо новизни, винахідницького рівня і промислової придат­ності, необхідності розкриття інформації про винахід в заявці про одержання патенту тощо). Такі правові положення мають бути застосовані в національних законодавствах та в міжнародній сис­темі охорони інтелектуальної власності для встановлення і збе­реження відповідного балансу.

1. Що таке інтелектуальна власність?

2. У чому полягає відміна між охороною інтелектуаль­ної власності та її захистом?

3. Що означає поняття «інноваційна діяльність»?

4. Суб'єктивне і об'єктивне розуміння понять автор­ське право і суміжні права.

5. Що означає поняття «глобалізація економіки»?

6. Як розуміють поняття «конвергенція галузей тех­нологій?

7. Чому транснаціональні корпорації, а не країни вва­жаються основними суб'єктами інтелектуальноївлас­ності?

8. Як розуміють поняття «інтелектуальний ка­пітал»?

9. Чому у сучасній економіці інтелектуальна влас­ність перетворюється на товар?

10. Що таке комерціалізація об'єктів інтелектуаль­ної власності?

11. Чому інтелектуальну власність можна розгляда­ти і як товар, і як капітал?

12. Як розуміють поняття «територіальний харак­тер прав інтелектуальної власності»?

13. Що має на увазі поняття «кумулятивний харак­тер інтелектуальної власності»?

14. Що таке «піратство» у сфері інтелектуальної власності?

15. Негативні і позитивні аспекти патентної охорони.

16. Основні стратегії патентування.

17. Що в Україні не підлягає охороні авторським правом?

РОЗДІЛ 2

Поиск по сайту: