Порядок виконання роботи

1. Ознайомитися з додатковими теоретичними відомостями, що наведені вище,

2. Підготувати прилад до роботи, для чого потрібно

3. виконати такі робочі операції:

4. Підключити блок детектування до пульту дозиметра (як правило, вже підключений).

5. Початкове положення органів управління: тумблер МЕРЕЖА - в нижньому; перемикач В1 - в положенні 1; перемикач В2 - в положенні НАПР. ЖИВЛ; світловий затвор - закритий.

6. Увімкнути вилку кабелю в мережу 220 В, 50 Гц, увімкнути тумблер МЕРЕЖА. Показники вимірювального приладу повинні складати 1,2-1,5 за шкалою 3.

7. Через 10 хвилин з моменту вмикання дозиметра встановити перемикач В2 в положення КОМП. СТРУМУ. Стрілка вимірювального приладу повинна знаходитися на нульовій позначці або в діапазоні 0-0,1 за шкалою 3.

8. Встановити перемикач В2 в положення 1. Стрілка вимірювального приладу повинна переміститися вправо.

9. Перевірити нуль вимірювального приладу натисканням кнопки СКИДКА. Якщо спостерігається відхилення показників вимірювального приладу від нульової позначки більш ніж на 2% відносно кінцевого значення шкали, резистором НУЛЬ УПТ встановити нульовий показник при натиснутій кнопці СКИДКА (виконує лаборант). Відпустити кнопку СКИДКА. Повільно повертаючи ручку КОМП. СТРУМУ проти годинникової стрілки, встановити стрілку вимірювального приладу на нульову позначку шкали (допускаються рідкі коливання вправо від нульової позначки).

10. Встановити перемикач В2 в положення КОМП. СТРУМУ. Стрілка вимірювального приладу повинна знаходитися в діапазоні 0-0,1 за шкалою 3. Якщо стрілка вимірювального приладу знаходиться в границях шкали, що перевищують вказані зна­чення або через 1-5 с спостерігається її повільне відхилення вправо від нульової позначки, необхідно ручку КОМП. СТРУМУ повернути за годинниковою стрілкою до кінця, натиснути і через 5-10 с відпустити кнопку СКИДКА, встановити перемикач В2 в положення 1 і знову повторити операції за пп.6 і 7.

Примітки:

1. Операції за пп. 6 і 7 необхідно виконувати за відсутності випромінювання у місці розташування блока детектування.

2. Дозиметр має два режими роботи, що розрізняються в 10 разів за чутливістю і максимальною потужністю експозиційної і поглинутої доз у імпульсі.

3. Перший режим роботи забезпечується при положенні 1 перемикача В2. Положення 1, 3, 10 перемикача В2 визначають час встановлення показників, що не перевищує 5 с (при положенні 1), 15 с (при положенні 3), 50 с при положенні 10).

Верхні границі шести піддіапазонів, на які розбиті діапазони вимірювання експозиційної дози (її потужності), а також поглинутої дози в тканині (її потужності) для першого режиму вказані в таблиці, що наведена нижче.

Для другого режиму (В2 в положенні "Доза х 10") чутливість дозиметра в 10 разів нижча, а максимальна величина дози і потужності дози відповідно в 10 разів вища, ніж для першого режиму.

1. Встановити перемикач В2 в положення 1, а перемикач відположення 10.

2. Відкрити світловий затвор і визначити показники дозиметра від контрольного джерела (джерело випромінювання надається лаборантом). Для цього потрібно: відкрутити кришку захисного (чохла) джерела, встановити блок детектування без насадки торцем на контрольне джерело. Стрілка дозиметра повинна відхилитися на 72—74 поділки верхньої шкали. При перемиканні тумблера В1 в положення 10 таке відхилення стрілки відповідає потужності випромінювання 7,2 мкР/с.

3. Виміряти потужність дози, що випромінюється радіоактивним джерелом, який використовується в роботі з лічильником Гейзера: а) при вимірюванні поглинутої дози (або її потужності) на світлозахисний стакан блоку детектування накручується тканинно-еквівалентна насадка; б) при вимірюванні експозиційної дози (її потужності), а також при визначенні показників дозиметра від контрольного джерела насадка не використовується.

Оформлення роботи.

У звіті повинно бути:

а) стислі теоретичні відомості про основи дозиметрії іонізуючого випромінювання;

б) блок-схема дозиметра;

в) результати вимірювання експозиційної дози та потужності експозиційної дози від контрольного радіоактивного джерела;

г) висновки.

Завдання для самостійної роботи та самоконтролю

1. Як визначаються дози та потужності доз? Записати зв'язок між різними дозами. Який існує зв'язок меж одиницями різних доз?

2. Які існують дозиметри іонізуючого випромінювання? Вкажіть фізичні принципи роботи дозиметрів.

3. Деякий радіоактивний препарат має постійну розпаду λ=1,44-10 3 год^-1. Через який час розпадеться 75% початкової кількості атомів?

4. Кінетична енергія α-частинки, що вилітає з ядра атома радію при радіоактивному розпаді, дорівнює 4,78 МеВ. Знайти швидкість α-частинки.

"Охорона праці в галузі"

Актуальність теми:

Охорона життя та здоров я громадян у процесі їх трудової діяльності, під час виконання службових обов'язків — одне з найважливіших завдань держави. Успішному розв'язанню його значною мірою сприятимуть знання кожним працівни­ком основ техніки безпеки і нешкідливої діяльності на робо­чому місці та беззаперечне їх дотримання. Також кожен ме­дичний працівник повинен обов'язково знати законодавчі і нормативні документи, що стосуються системи охорони здо­ров'я, обережні і безпечні технологічні прийоми виконання процедур та маніпуляцій, вимоги санітарно-протиепідемічно­го режиму, радіаційної безпеки, заходи щодо запобігання стресам і поліпшення умов праці, можливості для професійного розвитку фахової відповідності.

Конкретні цілі.

Студент повинен вміти:

ü ідентифікувати потенційні небезпеки, тобто вчити розпізнавати їх вид, визначати величину та ймовірність їх прояву;

ü визначити небезпечні, шкідливі та вражаючі чинники, що породжуються джерелами цих небезпек;

ü розробляти та застосовувати засоби захисту від впливу дії небезпечних, шкідливих чинників;

ü оберігати себе від виникнення травм, отруєнь, заражень, нервових стресів;

ü використовувати безпечні методи і прийоми роботи із джерелами йонізуючого випромінювання;

ü у своїй практичній діяльності вживати заходів, спрямованих на забезпечення здорових і безпечних умов праці ме­дичних працівників у лікувальних закладах.

План

Опромінення. Джерела випромінювання.

Вплив іонізуючого випромінювання на організм людини.

Ультрафіолетове випромінювання.

Лазерне випромінювання.

Вплив УВЧ випромінювання.

Техніка безпеки при роботі в фізіотерапевтичному кабінеті.

Техніка безпеки під час проведення флюорографічного дослідження.

Теоретичний матеріал

Шкідливі чинники опромінення не можна ні побачити, ні почути, ані відчути.

Високі дози радіотерапії смертельні. Після дії середніх доз опромінення відомі такі проблеми зі здоров'ям, як опіки, катаракта, безпліддя, а після тривалого часу може розвинутися рак (найчастіше — кісток і молочної залози, а також лейко­пенія). Дія опромінення на репродуктивні органи може призвести до генетичної патології, яка, можливо, буде зберігатися в багатьох поколіннях.

Ступінь опромінення медичних сестер у лікарнях дуже низький, але негативний вплив його дії вимагає застосування всіх можливих заходів для того, щоб захистити медичних працівників.

Рентгенівські промені є найбільш реально існуючим дже­релом випромінювання, але, наприклад, радіоактивні імплан­тати, рідини й відходи під час проведення роботи з пацієнта­ми (радіотерапія, діагностика з ізотопами та ін.) становлять не меншу загрозу ураження. Слід пам'ятати також про за­гальні палати, пральні, операційні та морги — ті місця, де персоналу, можливо, потрібно бути особливо пильним і дба­ти про особистий захист.

Йонізуюче опромінювання широко використовується в ме­дицині як у діагностиці, так і в лікуванні.

У лікарні джерелами випромінювання можуть бути окремі види діагностичних та лікувальних засобів. їх поділяють на 4 групи.

Герметичні джерела — це радіоактивні речовини, які запечатані в оболонку для зберігання. Деякі з них призначені для імплантації пацієнтам, наприклад, під час лікування канцероми шийки матки. Інші дрібні герметичні засоби, що є джерелами випромінювання, використовують у лабораторії.

Негерметичні джерела найчастіше представлені рідкими формами та використовуються під час проведення лабора­торних досліджень або для ін'єкцій. Наприклад, йод-131 — для лікування раку щитоподібної залози.

Відходи. До них належать використані радіоактивні і хімічні речовини, а також радіоактивні виділення пацієнтів.

Апарати. Ядерна медицина використовує різноманітні апарати для отримання цілеспрямованого променя, але можливе деяке розсіювання та витік променів.

Вплив йонізуючого випромінювання на організм людини

Йонізуюче випромінювання, діючи на організм людини, може спричинювати в ньому зворотні та незворотні процеси.

Під час йонізації в організмі виникає збудження молекул клітин. Це зумовлює розрив молекулярних зв'язків та утворення нових хімічних зв'язків, невластивих здоровій тканині. Під впливом йонізуючого опромінення в організмі порушу­ються функції кровотворних органів, зростає крихкість та проникність судин, порушується діяльність травного тракту. Нормальні клітини перероджуються в злоякісні, виникають лейкози, променева хвороба.

Одноразове опромінення дозою 25—50 бер зумовлює зворотні зміни крові. У разі дії 80—120 бер з'являються початкові ознаки променевої хвороби. Гостра променева хвороба виникає за дози опромінення 270—300 бер.

Безпечні рівні

Безпечного рівня опромінення не існує, і тому слід визнати, що дію опромінення, навмисну або мимовільну, необхідно утримувати на абсолютному мінімумі і суворо дотримуватися заходів застереження. Персонал, котрий за характером праці має відношення до роботи з проявами випромінюван­ня, повинен проходити такі ж медичні огляди, які проходять медичні працівники в рамках програми з професійної гігієни.

За наявності надмірного опромінення необхідно провести розслідування і дати оцінку впливу його на здоров'я. У результаті тривалої кумулятивної дії опромінення ретельний моніторинг здоров'я персоналу відіграє важливу роль. Треба точно визначити коло працівників, яким необхідний особистий моніторинг.

Захист

Дії, спрямовані на захист сестер від опромінення, слід розглядати за трьома категоріями:

— розпізнавання шкідливого чинника;

— моніторинг шкідливого чинника;

— зниження дії шкідливого чинника.

Розпізнавання

Усі джерела випромінювання, навіть невеликі, мають бути промарковані знаком радіації на жовтому тлі, який прийня­тий у міжнародній практиці. Попередження та інструкції потрібно друкувати тією мовою, якою спілкуються персонал і пацієнти. Попереджувальний світловий сигнал зовні рент­генівських кабінетів слід підтримувати в робочому стані. Кож­на сестра має навчитися розпізнавати небезпеку, розуміти проблеми й застосовувати невідкладні заходи. Увесь персонал повинен бути ознайомлений із правилами радіаційного захи­сту під час догляду за радіоактивними пацієнтами.

Моніторинг

Значки з рентгенівської плівки повинні застосовуватися під час роботи біля джерел випромінювання на найуразливі-ших ділянках тіла, ліпше за все — у місцях статевих залоз. Плівки слід систематично перевіряти, проявляти і замінюва­ти відповідно до умов, у яких їх застосовують.

У даний час метод із застосуванням плівки замінено тер­молюмінесцентними дозиметрами (ТЛД).

У разі, коли сукупна дія опромінення наблизилась до до­пустимої межі або перевищила її, медпрацівника потрібно негайно перевести на те місце роботи, де він не буде зазнавати подальшого опромінення.

У зонах із великим ризиком опромінення можуть бути ви­користані кишенькові звукові лічильники для того, щоб не­гайно попередити медпрацівника про небезпечний радіоак­тивний рівень.

Поиск по сайту: