Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Наукові принципи доказової медицини і їх біоетична оцінка



Доказова медицина (англ. Evidence-based medicineмедицина, заснована на доказах) – підхід до медичної практики, при якому рішення про застосування профілактичних, діагностичних і лікувальних заходів ухвалюються виходячи з наявних доказів їх ефективності і безпеки, а такі докази піддаються пошуку, порівнянню, узагальненню і широкому розповсюдженню для використання на користь хворих.

Термін «evidence-based medicine» вперше був запропонований в 1990 р. групою канадських учених з Університету Мак Майстра в Торонто.

Принципидоказової медицини дозволяють розробляти найбільш ефективні, безпечні і економічні сучасні терапевтичні стратегії, які можуть бути реалізовані на державному, регіональному, популяції, субпопуляції і індивідуальній рівнях, сприяючи вибору оптимального варіанту в кожному конкретному клінічному випадку.

Важливим аспектом доказової медицини є визначення міри достовірності інформації: результатів досліджень, які беруть за основу при складанні систематичних оглядів.

Центр доказової медицини в Оксфорді розробив наступні визначення міри достовірності інформації, що представляється:

A. Висока достовірність – інформація ґрунтується на результатах декількох незалежних клінічних випробувань (КВ) із збігом результатів, узагальнених в систематичних оглядах.

B. Помірна достовірність – інформація ґрунтується на результатах щонайменше декількох незалежних, близьких по цілях КВ.

C. Обмежена достовірність – інформація ґрунтується на результатах одного КВ.

D. Строгі наукові докази відсутні (КВ не проводилися) – якесь твердження засноване на думці експертів.

Згідно думці Шведської ради з методології оцінки в охороні здоров'я, достовірність доказів з різних джерел не однакова і убуває в наступному порядку (Li Wan Po, 1998):

1) рандомізоване контрольоване КВ;

2) нерандомізоване КВ з одночасним контролем;

3) нерандомізоване КВ з історичним контролем;

4) когортноє дослідження;

5) дослідження типу «випадок-контроль»;

6) перехресне КВ;

7) результати спостережень;

8) опис окремих випадків.

Для аналізу доказової інформації використовують такі спеціальні методи роботи з інформацією, як систематичний огляд і метааналіз.

Систематичний огляд (systematic review, systematic overview) – особливий вид наукового дослідження, виконаний по спеціально розробленій методиці, об'єктом якого є результати інших, оригінальних наукових досліджень. Аналіз і узагальнення результатів досліджень, включених в огляд, можна проводити із застосуванням статистичних методів і без них.

Метааналіз (meta-analysis) – застосування статистичних методів при створенні систематичного огляду в цілях узагальнення результатів, включених в огляд досліджень.

Основою сучасної доказової медицини є так звана Кокранівська Співпраця– міжнародна організація, метою якої є пошук і узагальнення достовірної інформації про результати медичних втручань. Складання систематичних оглядів – вельми трудомістка робота, що вимагає спільних зусиль дослідників. Кокрановськоє Співпраця – найбільш активна організація, створена з цією метою в 1992 р. Дж. Чалмерсом (Chalmers J. et al. 1994), що в даний час налічує близько 3000 організацій-учасників. Мета Кокранівської Співпраці – створити вичерпний регістр всіх рандомізованих КВ, необхідних для складання систематичних оглядів.

Етичні питання доказової медицини.Хоча існують етичні аргументи на користь доказової медицини, вона також ставить серйозні етичні проблеми:

По-перше, в медицині цінність деяких дій складно оцінити і зміряти

По-друге, деякі стани організму і діагнози ґрунтуються виключно на особистих описах і суб'єктивних даних а іноді і на інтуїції лікаря.

По-третє, науково обґрунтована медицина, оцінюючи втручання виключно з погляду їх ефективності, не враховуючи загальні принципи етики, права і свободи людей.

 

ТЕМА№7. ПОНЯТТЯ ПРО БІОЛОГІЧНУ БЕЗПЕКУ (БІОБЕЗПЕКУ). ЗАКОНОДАВЧІ АСПЕКТИ ТА НАУКОВІ ОСНОВИ БІОБЕЗПЕКИ У СВІТІ ТА В УКРАЇНІ. БІОЕТИЧНІ АСПЕКТИ ТА БІОБЕЗПЕКА ВПЛИВУ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НА ЛЮДИНУ.

МЕТА ЗАНЯТТЯ: Ознайомитися з поняттям про біобезпеку, науковими основами біобезпеки в світі та в Україні, біоетичними аспектами впливу навколишнього середовища на людину.

 

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Поняття про біологічну безпеку (біобезпеку) та біотехнології.

2. Правове регулювання застосування біотехнологій.

3. Правові аспекти запобігання біологічному забрудненню довкілля.

4. Відповідальність за порушення законодавства про біологічну безпеку.

ЗАВДАННЯ:

1. Ознайомитися з поняттями про біобезпеку та біотехнології.

2. Вивчити біоетичні аспекти правового регулювання застосування біотехнологій.

3. Вивчити біоетичні аспекти щодо запобігання біологічному забрудненню довкілля.

4. Вивчити біоетичні аспекти впливу навколишнього середовища на людину.

 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Вернадский В.И. Биосфера. — Л.: Науч. хим.-техн. изд-во, 1926. — 146 с.

2. Гродзинський Д.М., Дембновецький О.Ф., РудийР.Б. Розв’язання проблем

екологічної безпеки в Національній академії наук України // Проблеми науки. — 2001. — № 6. — С. 44—54.

3. Кордюм В. Біоетика: минуле, сучасне і майбутнє // Вісн. НАН України. — 2001. — № 12. — С. 9—23.

4. Крейн І. Грані гуманітарної кібернетики // Вісн. НАН України. — 2002. — № 7. — С. 29—37.

5. Поттер В.Р. Биоэтика: мост в будущее. — Киев: Изд. Вадим Карпенко. 2002.

6. Тейяр де Шарден П. Феномен человека — М.: Наука, 1987. — 240 с.

7. Alexander Leo. Medical Science under Dictatorschip // New England Journal of Medicine.

8. Reich W.T. Encyclopedia of bioethics, 1995.

9. http://www.unesco.ru.

 




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.