Мета. Поглибити і розширити знання дітей про український національний костюм, національну їжу. Створити в учнів образ української хати, розповісти про предмети побуту, обряди та звичаї. Розвивати естетичний смак. Виховувати почуття красивого і корисного, любов до рідного краю, вчити берегти свою національну культуру.
Хід уроку
І . Хвилинка спостережень.
Урок почнемо із хвилинки спостережень.
Яка зараз пора року?
Який місяць?
Що можна сказати про стан неба?
Надворі світить сонце чи хмарно?
Чиє сьогодні опади?
Подивіться на дерева. Чи є вітер?
- Сьогодні холодно чи тепло? Результати запишіть у зошит.
II. Повідомлення теми і завдань уроку.
Сьогодні ми помандруємо у минуле, ознайомимось з деякими скарбами нашого народу, які збереглись до сьогоднішнього дня.
III. Вивчення нового матеріалу. І. Відгадування загадок.
Загадки
Одною дорогою пішов,
а дві дороги знайшов,
руки всадив і тіло прикрив. (Сорочка)
Я знайшов аж дві дороги —
по одній на кожну ногу.
А вони нараз звелися
і на поясі зійшлися. (Штани)
Ані тіла, ані духа,
має носок, шкіру й вуха. (Чоботи)
— Хто скаже, про що ітиметься?
2. Розповідь учителя з елементами бесіди з використанням предметів українського строю, таблиці.
Першим скарбом народу є одяг. Але це не простий одяг. Сьогодні він побутує у нас як національний костюм. По-іншому його ще називають "стрій", "вбрання", "шати". Цей одяг створювався упродовж довгого часи тому він може багато чого розповісти про нашу націю. Це добре видні по відмінностях у різних регіонах. Зверніть увагу на таблицю. Назвіть різні відмінності у національних костюмах.
— Що є найголовнішим у національному строї?
Вишивана сорочка є святкова і щоденна. Чоловіча вишиванка здебільшого коротка, оздоблена вишивкою біля вирізу горловини, комірець та рукав. Комір з'єднували червоною стрічкою з китичками. Це надавало строю оригінальності. Чоловічі штани були двох типів. Підперізувалися поясом. Головний убір чоловіка — шапка, капелюх.
Жіноча сорочка довга, з вишитими рукавами. До сорочки підбирали різне намисто. Поясний одяг на сході — плахта, на заході — спідниця- обгортка. Крім цього одягали фартух, запаску, корсетку. Головний убір - стрічка, намітка, очіпок.
— Скажіть, яке взуття відносять до національного строю?
3. Фізкультхвилинка.
4. Розповідь учителя з елементами бесіди і показом таблиці.
Їжа українців є святкова і щоденна. У щоденному харчуванні та святах головне місце займав хліб. Його готували з житнього борошна. З хлібного тіста пекли коржі, пиріжки, пампушки, млинці. З борошна готували: вареники, квашу, галушки. Важливе місце посідають каші та страви зкартлплі..
Національною стравою українців є борщ із пампушками. Його люблять усі українці. Послухайте прислів'я про цю страву.
*Як нема борщу, то нема й їжі,
*Де в хаті борщ та капуста, там хата не пуста.
Святкові страви поділялися на дві групи:
—страви до сімейних свят;
—їжа на календарні свята.
- Діти, які українські народні свята ви знаєте?
(Різдво, Новий рік, Великдень, Купала, Маланки і Василя, Андрія, ...) Найбільше свят припадає на січень. В одній з колядок мовиться... Та прийдуть до тебе три празники в гості: що перший же празник — святеє Рождество, що другий же празник — святого Василя, що третій же празник — святеє Водохреще.
- А які ж страви готували на ці свята? {Кутю, вареники, узвар, ...) Кутю готували з вареної пшениці, меду, тертого маку і горіхів. Головною стравою у неділю були вареники.
— З чим ви любите вареники?
Про те, як приготувати смачні вареники, нам розповість наша гостя.
Для вареників готують круте прісне тісто і варять у юшці, молоці, воді. Вареники начиняють капустою, картоплею, сиром, гречаною кашею, маком, вареними і товченими сухофруктами, свіжими ягодами, вареною квасолею. Вареники засмажують салом чи олією з цибулею, заправляють сметаною, ряжанкою.
— Що печуть на Великдень?
А ще українці пекли коровай. {Показ малюнка). Він займав значне місце у весільному обряді. Коровай єднав молодих у сім'ю, єднав дві родини, мав магічну силу.
6. Робота з підручником.
Коли б ми потрапили в українське село років 100 назад, ми побачили б ... (показ картини художників про сільську вулицю навесні і взимку).
А тепер давайте уявимо, що ми зайшли в давню українську хату...
(Розгляд малюнка.)
Переступивши поріг, ми бачимо низенькі віконечка з маленькими шибками (4 чи 6). Вздовж двох стін стояли широкі лави. А в правому кутку — стіл. Над столом — образи, прикрашені вишитими рушниками. Найбільше місце в хаті займала піч. Піч розмальовували, вона була душею хати. На печі росли діти, доживали старенькі. Лікарень не було, то піч і лікувала, і обігрівала.
Посуд складали у мисниках. (Показ посуду, який вчитель зміг принести на урок.)
Речі в старій українській хаті були дуже простими, скромними, тому люди, особливо жінки, старались всіляко прикрасити свою світлицю.
· Тримай хаточку, як у віночку, і рушничок на кілочку.
· Тримай відерця всі чистесенькі і водиці повнесенькі.
От ми і обійшли всю хату. Підійшли до порога.
Поріг завжди був високим. Через поріг переносили молоду. Не можна вітатись, щось давати через поріг....
IV. Закріплення нового матеріалу. 1.Гра "Що зайве?"