Апаратна та інформаційна складові інформаційної системи

Поняття інформаційної (комп’ютерної) системи.

Інформаційною систкмою називають суеупність взаємозалежних засобів (пристроїв, технологій, персоналу), що зберігають й опрацьовують інформацію. Сучасні інформаційні системи для збереження й опрацювання інформації обов’язково використовують комп’ютерну техніку, тому їх називають також інформаційно – обчислювальними системами.До ІС всі дані надходять від джерела інф-ції. Ці дані надсилаються на зберігаються чи зазнають певної обробки в с-мі і потім передаються споживачеві.Якщо між користувачем і ІС існує зворотний зв'язок, то с-ма наз замкненою.Розглянемо основні апаратні компоненти ІС:

- набір комп.;

- пристрої введення інф.;

- пристрої виведення інф.;

- зовнішні (знімні) накопичувачі;

- комунікаційне обладнання;

- блоки електричного живлення.

Комп’ютери. В ІС залежно від її призначення можуть використовуватись ПК і промислові комп. різної потужності та конфігурації.Компонентами комп. є мікропроцесор, ОПЗ, системна шина й інші електронні схеми, що розміщуються в корпусі системного блока комп. Центральним вузлом у комп. є мікропроцесор, що виконує дві основні функції: очислення відповідно до програми і управління комп.

Периферійні пристрої. Пристрої введення і виведення, зовнішні накопичувачі, комунікаційне обладнання, блоки живлення – усе це називається периферійними пристроями (ПП).Ці пристрої підключаються до комп., що є центральними складовими ІС.

Пристрої введення інф. Найбільш універсальним пристроєм введення інф. є клавіатура. Сюди належать також маніпулятори типу миша, трекболи і джойстики. Точне введення малюнків і креслень можна виконувати за допомогою дигитайзерів. Для оптичного зчитування зображень і перетворення на цифровий код використовуються сканери. Для введення звукової інф. використовується мікрофон, що підключається до входу звукової плати.

Пристрої виведення інф. Основним таким пристроєм є монітор. Зображення, яке з’являється на екрані монітора, визначається відеосигналом, що надходить у монітор від спеціального пристрою – відеоадаптера. Найпоширенішими пристроями для виведення інф. на папір є принтери.

Накопичувачі. Для збереження інф. служать різного роду накопичувачі на дисках, що відносять до зовнішньої пам’яті ПП.

Комунікаційне обладнання (мережний адаптер, модем).

12. Необхідною складовою ІС є програмне забезпечення (ПЗ). Воно слугує інформац забезпеченням. комп системи. ПЗ поділяється на такі категорії:

Системні програми.- признач для управління пристроями компа та обчисл процесами. Містять у собі ОС та системи текстових та діагностичних програм, що забезпечують технічне функціонування комп., управління взаємодією різних програм і пристроїв, розподіл ресурсів між програмами користувачів, діагностику несправностей тощо. Особливе місце тут посідають: ОС (MS – DOS, Windows, Unix), драйвери, програми – оболонки, утиліти.

Інструментальна система являю собою комплекс прграмних засобів, призначених для створення нових програм. Обов. містить мову програмування (бейсик, фортран, ада, си ++) і середовище для розробки додатків.

Прикладні програми. До них належать програми різноманітного призначення: опрацювання тексту, видавничі системи (Page Maker), електронні таблиці, СУБД, математичні пакети, системи оптичного розпізнавання, програми – перекладачі, графічні пакети, програми для Web – дизайну, системи підготовки мультимедійних публікацій, антивірусні програми, програми – архіватори.

Апаратна та інформаційна складові інформаційної системи.

Основою будь-якої інформаційної системи є комп'ютер.

Під структурною організацією комп'ютерів розуміють їх деяку фізичну

модель, яка відображає склад, порядок і принципи взаємодії основних функціональних модулів без деталей їх технічної реалізації . Аналізуючи будову комп'ютера на логічному рівні, у структурі комп'ютера виділяють центральні і и нтпішні пристрої (рис. 15). До центральних пристроїв відносять мікропро цесор та основну пам 'ять, яку ще називають внутрішньою. Зовнішні пристрої часто називають периферійними.

ром обчислювального процесу в комп'ютері є його мікропроцесор.

Мікропроцесор (МП) — це мікросхема (надвелика інтегральна схема, chip), яка керує роботою всіх апаратних компонентів комп'ютера, забезпечує виконання програм, виконує арифметичні та логічні операції. У складі МП виділяють арифметико-логічний пристрій, пристрій керування та регістри.

Оперативна пам 'ять (ОП) призначена для зберігання даних та програм протягом одного сеансу роботи з комп'ютером (від моменту вмикання ком-п'ютера до моменту його вимикання). В ОП інформацію можна заносити та читати з неї. У ній зберігаються дані, з якими ведеться оперативна робота, та програми для їх обробки.

У постійній пам 'яті (ПП) розміщені програми, які забезпечують функціонування обчислювальної системи (зокрема, програми початкового завантаження комп'ютера та тестування його складових) і деякі програми з базового програмного забезпечення комп'ютера, значна частина яких пов'язана з об-слуговуванням операцій введення/виведення, тому вміст ПП називають BIOS'ом (Basic Input Output System — базова система введення/виведення). Цю пам'ять називають постійною тому, що інформація в ній зберігається після вимикання комп'ютера. З постійної пам'яті інформацію можна лише читати, записати туди користувач нічого не може.

Порівння функцій і можливостей ОП і ПП зроблено у наступній таблиці.

Порівння функцій і можливостей ОП і ПП зроблено у наступній таблиці.

Оперативна пам'ять у комп'ютерах розташована на окремих панелях-моду-пях пам'яті, які вставляються у відповідні гнізда (роз'єми) материнської плати. Основними характеристиками модулів пам'яті є обсяг пам'яті і а час доступу.

Кеш-пам'ятъ — це невелика за розміром буферна пам'ять, яка дозволяє пришвидшувати процеси обміну даними між МП і ОП за рахунок значно меншого, ніж до ОП, часу доступу до даних та розташування у ній даних, які найчастіше використовуються.

Напівпостійна пам'ять — це пам'ять невеликого обсягу, де збігається інформація про поточну апаратну конфігурацію ПК, а також поточна дата і час.

Ця пам'ять виготовлена за спеціальною технологією CMOS, що забезпечує низьке енергоспоживання (у стані вимкненого ПК від спеціальної батарей-ки-акумулятора) та можливість змінювати параметри апаратної конфігурації користувачем.

Технічною реалізацією запам'ятовуючих пристроїв для організації основної пам'яті є мікросхеми пам'яті.

Системна магістраль — це сукупність шин для обміну даними, адресами та керуючими сигналами між центральними і зовнішніми пристроями. Кожна шина — це деяка кількість паралельних ліній (вона визначає розрядність шини), по яких у вигляді електричних сигналів передається інформація від одного пристрою до іншого.

Інтерфейсні блоки використовуються для узгодження роботи центральних та зовнішніх пристроїв. Вони виконують перетворення сигналів, які передаються через системну магістраль, у сигнали, що забезпечують роботу відповідного зовнішнього пристрою, здійснюють буферизацію даних. Технічною реалізацією інтерфейсних блоків є контролери, адаптери, відеоплати, синтезатори звуку тощо.

До основних зовнішніх пристроїв належать:

1) клавіатура — пристрій для введення символьної інформації;

монітор — пристрій для відображення на екрані текстової та графічної інформації.

3) ручний маніпулятор «миша» — для вибору тих чи інших параметрів,

режимів роботи, команд програм та для керування роботою рухомих об'єктів

на екрані монітора;

4) накопичувані на гнучких магнітних дисках (дисководи) — для читання та запису даних на дискети;

5) накопичувані на жорстких магнітних дисках (вінчестери) — для читання та запису інформації на жорсткі магнітні диски;

6) CD-ROM — пристрій для читання інформації з компакт-дисків (оптичних дисків);

7) принтер — пристрій для роздруковування інформації на папері (часом на інших носіях

8) сканер — пристрій для отримання електронних копій текстових та графічних документів;

9) плотер — пристрій для побудови графічних зображень на папері;

10) стример — пристрій для збереження інформації на магнітних стрічках;

11) модем — пристрій для підключення комп'ютерів до мереж.

Поиск по сайту: