Проблеми наступності між початковою та середньою ланками освіти і можливі шляхи їх розв’язання

Як бачимо, це проблеми з якими випускники початкової школи приходять навчатися у п’ятий клас. Тобто, можна зробити висновок, що забезпечення успішної адаптації випускників початкової школи до навчання в п’ятому класі багато в чому залежить від підготовки учнів до навчання в середній школі, від здатності та готовності вчителів, які викладають іноземну мову в початкових класах підготувати дитину до навчання в п’ятому класі.

Вважаємо, що формування готовності вчителів іноземних мов, які викладають іноземну мову в початкових класів до забезпечення наступності між молодшою та основною школами буде ефективним за дотримання таких педагогічних умов:

· вивчення та врахування вчителями психологічних проблем адаптації учнів до навчання в основній школі, розроблення та застосування ними відповідних розвивальних методик;

· узгодження змісту, форм, методів і технологій викладання навчальних предметів у 4-му і 5-му класах;

· підготовка вчителів початкових класів до проведення інтегрованих уроків і поєднання різних видів діяльності молодших школярів.

1. 1. Вивчення та врахування вчителями психологічних проблем адаптації учнів до навчання в основній школі, розроблення та застосування ними відповідних розвивальних методик.

Дійсно, перехід із початкової школи в середню є кризовим етапом у шкільному житті. Він пов'язаний із зростанням навантаження на психіку учня, оскільки в 5-му класі відбувається різка зміна умов навчання. Діти переходять від одного основного вчителя до системи „класний керівник – учителі-предметники”, з'являється кабінетна система. Різноманітність вимог, що пред'являються до школяра вчителями, необхідність на кожному уроці пристосовуватися до індивідуального стилю викладання педагога – все це є серйозним випробуванням для психіки школяра. Найважливішою причиною труднощів, що обумовлюють перехід в середню школу є дезадаптація дітей у нових умовах навчальної діяльності. Її можна порівняти зі складнощами адаптаційного періоду в 1 класі. Проте, окрім об'єктивної новизни ситуації навчання, додається ще так званий суб'єктивний чинник: відсутність єдиних вимог з питань навчальної діяльності між початковою і середньою школою.

Це пов'язано не тільки з об'єктивними труднощами навчання. Вчителі-предметники часом не мають можливості врахувати індивідуальні особливості учня: темп роботи, тип мислення, специфіку сприйняття та ін. Педагоги відносяться до п'ятикласників не як до малюків, а як до самостійних учнів, що сформувалися, і проявляють до них відповідні вимоги.
Дитина попадає під вплив різних педагогічних стилів і рівнів. Більша кількість учителів породжує варіативність поведінки школярів. З дітьми працюють учителі, які мають свої професійні переваги, що розрізняються за типологічними особливостями індивідуальної професійної ментальності, різні стилі професійної поведінки. Це серйозним чином відбивається на якості розвитку учнів, що викликано необхідністю постійної адаптації дітей до різних освітніх технологій, стилів поведінки вчителів, особливостей педагогічної взаємодії.

Необхідною умовою в забезпеченні наступності в навчанні і розвитку в цьому віці є врахування психологічних особливостей молодших школярів і підлітків. У п'ятому класі, у зв'язку із збільшенням кількості предметів, зростають вимоги до умінь узагальнювати і систематизувати знання та явища навколишнього світу. Зростання обов'язкового навантаження, збільшення обсягів і складності навчальних програм часом призводять до сильного перевантаження, і тим самим до зростання захворювань у дітей саме в п'ятому класі.

Діти, які перейшли в 5 клас, повинні адаптуватися до нових умов діяльності: до індивідуального стилю викладання вчителів, до швидшого темпу роботи, до нових правил виконання завдань. В адаптаційний період діти можуть стати тривожнішими, боязкішими або, навпаки, надмірно галасливими, метушливими. У них може знизитися працездатність, погіршитись пам'ять, іноді порушується сон, апетит. Можливе зниження інтересу до учіння, падіння успішності, проблеми у взаєминах з однолітками.

Саме для уникнення таких труднощів під час адаптації учнів до навчання в п’ятому класі і запроваджується робота творчих груп у складі вчителів, які викладають іноземну мову лише у початкових класів та тими, які викладають лише з п’ятого класу. Ця робота проводиться відповідно до алгоритму впровадження наступності між початковою та основною школами, розробленого Вінницьким обласним інститутом післядипломної освіти педагогічних працівників та методичним кабінетом відділу освіти м. Жмеринки і містить такі кроки:

1. Створення шкільних та районних творчих груп учителів початкових класів та вчителів-предметників п’ятих класів для обговорення:

- фізичних, інтелектуальних та психологічних особливостей учнів 4-5 класів;

- єдиних цілей навчання;

- вимог програм;

- технологій та принципів навчання;

- спільного вивчення та обговорення Державного стандарту початкової та базової і повної середньої освіти;

- обговорення та вирішення проблем, які виникають в процесі навчання;

- обговорення загально навчальних та предметних умінь, які учні мають досягти по закінченню початкової школи;

- обговорення та прийняття рішення щодо дотримання єдиних технологій навчання;

2. Для роботи в таких групах заздалегідь визначати вчителів-предметників, які в наступному навчальному році будуть працювати в п’ятих класах.

3. Затвердити графік взаємовідвідування уроків вчителями четвертих та п’ятих класів.

4. Проводити вчителями п’ятих та четвертих класів спільних інтегрованих уроків [Додаток Є] з наступним їх детальним аналізом та обговоренням акцентуючи увагу на прийомах, методах, формах, засобах навчання та успішності учнів.

5. Проводити діагностику предметних умінь та навичок учнів, їх психологічної та фізичної готовності по закінченню початкової школи та навчання в п’ятому класі;

6. Відвідувати уроки (в п’ятих класах) адміністрацією шкіл, керівником шкільної творчої групи та вчителем початкових класів з метою відслідковування наступності навчання та адаптації учнів до нових умов;

7. Щорічно на педагогічних радах, нарадах при директорові, спільних засіданнях шкільних творчих груп учителів початкових класів і вчителів-предметників слухати питання про забезпечення наступності навчання учнів 4-х та 5-х класів;

8. Систематично проводити моніторинг та аналіз ефективності такої роботи з подальшим доведенням цієї інформації педагогічному колективу, батькам та громадськості. ( план роботи додаток 1)

На курсах підвищення кваліфікації вчителів іноземних мов планується ознайомлення вчителів, які викладають іноземну мову в початкових класів із розвивально-корекційною програмою формування позитивних мотивів навчання учнів. З метою розвитку позитивних мотивів навчання на етапі адаптації дітей до умов середньої школи вчителями вже в четвертому класі має бути застосована розвивально-корекційна програма, спрямована на поглиблення розуміння учнями нових завдань, можливостей їх вирішення, формування системи взаємодії та співробітництва, а також становлення особистісних якостей, що мають сприяти успіху в навчанні та спілкуванні.

Метарозвивальних занять – підвищення рівня готовності дітей до навчання в середній школі на основі формування пізнавальної мотивації, а також позитивного ставлення до навчання. На відповідних методичних семінарах учителів вчимо, що під час таких занять мають бути вирішені такі завдання: навчання дітей навичкам навчального співробітництва з однолітками й дорослими, побудови змістовного “образу учня п’ятого класу”, забезпечення успішної адаптації до нових умов життя й навчальної діяльності, а також наступності при переході від одного вікового періоду до іншого. Через пізнання, спілкування, гру створюються можливості плавного входження дитини в нові умови шкільного життя, формування необхідного рівня мотивації й навчальних навичок.

Основний зміст занять:

1. Стимулювання процесу входження в нові умови шкільного життя, формування відповідної мотивації та рівня готовності.

2. Розвиток уміння ставити мету та планувати власні дії.

3. Розвиток комунікативних навичок та взаємодії.

4. Забезпечення потреб особистісного зростання учнів четвертого класу.

Кожне заняття включає ігри, зміст і форма проведення яких визначаються метою заняття.

Принципи проведення занять:

1. Безпека й емоційний комфорт. Створення атмосфери доброзичливості, прийняття кожної дитини.

2. Вікова відповідність. Ігри й вправи враховують особливості молодшого підліткового віку.

3. Наступність. Кожний наступний етап базується на вже сформованих навичках і формує “зону найближчого розвитку”.

4. Пріоритет розвитку мотивації. Розвиток окремих якостей здійснюється через перебудову і розвиток мотиваційної сфери підлітка.

5. Принцип діяльності. Завдання розвитку психічних функцій вирішуються через використання видів діяльності, властивих даному віку. Це ігрова діяльність (ігри-драматизації, ігри за правилами, дидактичні ігри), продуктивна діяльність (конструктивна, образотворча), спілкування.

6. Чергування статичного стану й рухової активності учасників. Вправи та ігри статичного характеру чергуються з рухливими іграми.

7. Наочність. Активне використання предметного середовища.

8. Особистісно-орієнтований підхід. Урахування індивідуальних особливостей учнів.

9. Право на помилку для кожного учасника занять. Переживання учасниками успіху в діяльності як радості. Позитивна емоційна оцінка будь-якого досягнення учня з боку ведучого.

Розвивальні програми та ігри, які рекомендуємо використовувати вчителям у четвертому класі для психологічної підготовки учнів до навчання у середній школі: „Попереду у нас – п’ятий клас”, „Я повинен – Я хочу”, „Плани майбутніх справ”, „Двадцять бажань”. „Ресурси”, „Мої досягнення”.

1. 2. Узгодження змісту, форм, методів і технологій викладання навчальних предметів у 4-му і 5-му класах.

Для досягнення наступності в шкільній практиці навчання, крім послідовного її здійснення в програмах навчальних дисциплін і підручниках, важливий постійний контакт між учителями початкової та середньої школи з метою узгодження не лише змісту, й методів, методик і технологій навчання, а також вимог до якості знань. За обставин, які склалися у сучасній школі, необхідно щоб учитель, який викладає іноземні мови лише з п’ятого класу не переносив механічно методи навчання і форми взаємодії зі старшими школярами на учнів 5 класу. Необхідно поступово вводити новий зміст і нові форми навчальної діяльності. На початку вони повинні відповідати засобам навчання останнього року перебування дітей у початковій школі.

Адже одна з умов наступності в навчанні і в подоланні розриву між різними ступенями освіти саме і є – відповідність методу навчання віковим можливостям дітей. Вчителі, які викладають предмет лише з п’ятого класу мають добре усвідомлювати, що методи, форми, технології навчання іноземній мові у п’ятому класі не повинні різко відрізнятися від тих, які використовувалися в початковій школі. А вчителі, які викладають предмет у початковій школі мають бути зацікавленими у співпраці з колегами середньої ланки освіти, адже від цього залежить успіх подальшого навчання їх вихованців.

1. 3. Підготовка вчителів до проведення інтегрованих уроків і поєднання різних видів діяльності молодших школярів.

Одним із найважливіших методологічних принципів формування наукового світогляду в процесі навчання є активізація творчого мислення, розвиток його самостійності. Учень не навчиться правильно мислити, якщо перед ним не ставляться все більш складніші пізнавальні проблеми. На нашу думку, активізація мислення учня, його аналітичних і творчих можливостей, хоч і не повністю, але головним чином залежить від стилю і методів викладання, від організації пізнавальної діяльності школяра.

Варіативність шляхів досягнення мети навчання й виховання у початковій школі є значною теоретичною та практичною проблемою і залежить від професійної майстерності вчителя. Викладання будь-якого предмета націлене не лише на збагачення учня змістовними знаннями, а й на розвиток його особистості, формування прийомів розумової діяльності.

Більша частина реального навчально-виховного процесу належить уроку, і тому є очевидним вплив організації процесу навчання на уроці на розширення меж загального розвитку дитини. Учитель, який викладає іноземну мову в початкових класах має вміло керувати пізнавальною діяльністю учнів на уроці. Він має володіти методами і засобами формування позитивної установки, організації оптимальної праці, сприйняття, уваги, мислення, уяви учнів. Для кращого забезпечення наступності між початковою та середньою ланками навчання йому потрібно прагнути більше часу виділити для проблемного методу, самостійної роботи учнів. Учитель чітко й переконливо має інформувати дітей, що і навіщо вони будуть робити на даному уроці. Матеріал пов'язується з певною цікавою проблемою, ставляться проблемні запитання. Важливо пояснити учням значення матеріалу, що вивчається, для практичної діяльності, пізнання інших наук. Вважаємо, що організаційні можливості для посилення пізнавальної діяльності надає інтеграція знань.

Напрями інтеграції реалізуються на різних рівнях. У сучасній педагогіці є різні погляди на рівні реалізації інтегрованого навчання. Деякі вважають, що інтеграція передбачає лише міжпредметні зв'язки, інші – поєднання внутрішньопредметних і міжпредметних зв'язків. Більшість дослідників схиляються до того, що інтеграцію не можна звести лише до вищезгаданих зв'язків, хоча і ці зв'язки мають місце. На відміну від міжпредметних зв'язків, інтеграція передбачає також і перехід від узгодження викладання різних предметів до глибокої їх взаємодії. Нами підтримується точка зору більшості дослідників на інтеграцію як на багаторівневий, якісно відмінний рівень зв'язків освітніх компонентів, що включає міжпредметні зв'язки як окремий випадок.

Вирішити проблему інтеграції знань можна, лише опираючись на ідею цілісності процесу навчання, тобто єдності його мети, змісту, засобів, методів та організаційних форм. Зокрема, інтегроване навчання сприяє не лише систематичності та наступності у вивченні основ наук, а й підсилює науковість навчання і його зв’язок з практикою, підвищує пізнавальну активність учнів, допомагає у виборі засобів індивідуального підходу і робить знання більш доступними й міцними.

Інтегровані уроки відрізняються від уроків з використанням міжпредметних зв'язків. На думку академіка О.Савченко, це різні методичні поняття. Міжпредметні зв'язки передбачають включення в урок запитань і завдань з матеріалу інших предметів. Ці завдання мають допоміжне значення. Це окремі короткочасні елементи уроку, які сприяють глибшому сприйманню і осмисленню понять, що вивчаються. Особливість інтегрованого уроку в тому, що тут поєднуються блоки знань з різних предметів. Тому вважаємо, що інтегровані уроки допоможуть зрозуміти молодшим школярам, що знання з різних предметів тісно пов’язані, всі вони корисні й цікаві, а тому всі навчальні предмети необхідно вчити, незалежно від того, який учитель буде цей предмет викладати в середніх і старших класах.

Під час проведення інтегрованих уроків учителю доводиться самостійно визначати зміст навчального матеріалу, питому вагу видів діяльності з різних предметів. При цьому важливо усвідомлювати мету цього уроку, як він сприятиме цілісності навчання і формуванню знань учнів. Метою уроків з елементами інтеграції є створення передумов для різнобічного розгляду учнями певного об'єкта, предмета, явища, формування системного мислення, збудження уяви, позитивного емоційного ставлення до пізнання.

Особливо виразною є продуктивність інтегрованих уроків для формування й удосконалення в молодших школярів мовленнєвої діяльності, яка в умовах початкового навчання відіграє провідну роль на всіх уроках. Проведення інтегрованих уроків показує, що в шкільне життя вони вносять елементи новизни, сприяють вихованню інтересу до предмета, зменшують перевантаження дітей. Тому інтеграція є необхідною в початковій школі, бо забезпечує оптимальні умови для розвитку творчої особистості. Адже одночасний контакт учня з різними видами творчої діяльності не тільки сприяє системному, цілісному сприйманню предметів та явищ, а й забезпечує емоційне благополуччя учнів на навчальному занятті, спонукає кожну особистість до самореалізації сутнісного потенціалу, тобто сприяє збагаченню учнів досвідом через їхні почуття. А такі знання є міцними та особистісно значущими. Тобто при використанні у своїй роботі інтегрованих уроків, вчителі іноземних мов, які викладають предмет у початкових класах, навчають учнів практичному , прикладному застосуванню набутих знань, що в свою чергу сприятиме успішній адаптації учнів до навчання в п’ятих класах.

Вважаємо, що при такій організації роботи вчителів іноземних мов, які викладають предмет у початкових класах та тих, які розпочинають таку роботу в середніх класах проблема забезпечення наступності навчання буде вирішена.

Додаток 1.

Орієнтовний план роботи творчої групи вчителів початкових класів та вчителів, які викладатимуть предмет в 5-му класмі:

Потреба громадянина Європи у володінні кількома іноземними

мовами зумовлена не тільки економічними потребами, а є фактором

загального політичного та культурного розвитку особистості. Багато-

мовність – невід’ємна частина дня сьогоднішнього та майбутнього

європейських країн. Освічена людина є продуктом своєї культури, і

це дає їй змогу бути толерантною. Толерантність освіченої людини

слід розуміти не тільки як необхідність бути терпимою, а й як

визнання іншого світосприйняття як рівноправного, іншої особистос-

ті та культури як необхідної умови збагачення власного існування у

сучасному світі. Готовність бути мобільним як відповідь на

глобалізаційні процеси в сучасній економіці Європи та світу – це

підготовка учнів до вільного пересування завдяки володінню іншими

мовами у межах ЄС із співрозмовниками, для яких мова, що вивча-

ється, є як рідною, так і іноземною. Професійна конкурентоспромож-Теоретико-методологічні проблеми створення та вдосконалення

сучасних підручників

ність громадян Європи – це достатньо високий рівень володіння

іншомовною та міжкультурною компетенцією майбутніх громадян,

щоб витримувати професійне суперництво з іншими спеціалістами в

межах ЄС, відсутність мовної перешкоди [5].

Отже, сьогодні галузь навчання іноземних мов поруч з іншими

предметами гуманітарного профілю відіграє особливу роль у форму-

ванні та розвитку особистості громадян інтегрованої Європи. В

умовах багатомовного та полікультурного суспільства галузь навчан-

ня іноземних мов має задовольняти потреби багатьох мільйонів його

громадян, створити необхідні умови для особистісно зорієнтованого

навчання іншомовного спілкування, в основі якого є учень із влас-

ними потребами та інтересами. Усі ці фактори мають бути взятими до

уваги й закладеними у зміст підручників із тим, щоб потім бути

реалізованими практично у школах різних європейських країн. Це

завдання не з легких, але задля його вирішення в різних країнах

Європи відбуваються революційні зміни, які стосуються усунення

протиріч між традиціями іншомовної освіти, встановленими

нормами, характерними для різних країн, механізмами врегулювання

та змінами, що відбуваються у європейському освітньому просторі.

Розглянемо фактори, які, на наш погляд, мають найбільший вплив на

процес підручникотворення в європейських країнах [3].

Фактор перший. Виникнення нового підходу до навчання. За

післявоєнний період в особі вчителя іноземної мови у школах країн

Європи звичним стало поєднання викладання з дослідженням. Досить

часто вчителі діяли на власний розсуд, зокрема звертали увагу учнів

на систему мови, що вивчалася, чи попри рекомендації поверталися

до вправ мовного характеру, без яких навчальний процес втрачає

значну частину своєї ефективності. Дослідницький підхід до викла-

дання іноземних мов, оснований на вивченні результатів великої кіль-

кості експериментів та аналізі систематичної практики викладання

протягом певного періоду, у багатьох вчителів викликав розчаруван-

ня в ефективності тих чи інших прийомів роботи, характерних для

комунікативного підходу. У кінці 90-х років ХХ ст. існувало тверд-

ження, що на зміну цьому підходу приходить “посткомунікативна

ера”. Проте слід зазначити, що і сьогодні погляди фахівців у різних

країнах Європи щодо використання комунікативного підходу дуже

відрізняються. Оскільки у рамках цього підходу успішна комунікаціяТеоретико-методологічні проблеми створення та вдосконалення

сучасних підручників

є більш важливою, ніж засоби, за допомогою яких вона відбувається,

тому часто опануванню граматики, лексики та вимові приділяли

недостатню увагу. Вирішити більшість із цих проблем претендує

новий, так званий “інтегративний” підхід до навчання іноземних мов.

Насправді це група підходів, об’єднаних такою назвою. Необхідність

його появи та розвитку зумовлена існуванням нових цінностей у

європейському суспільстві та освітньому просторі; наявністю змін у

меті навчання, які пов’язані із політичними змінами на карті Європи;

вимогою рівноцінності іншомовної компетенції як на структурно-

лінгвістичному рівні (пріоритет граматико-перекладного підходу),

так і на рівні його адекватного використання та опанування реальним

соціокультурним контекстом функціонування іноземної мови (пріо-

ритет комунікативно-міжкультурної дидактики)

Поиск по сайту: