Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Пізні національні релігії Іудаїзм

 

Мета:

- забезпечити у студентів знання з даної теми, закласти основи для подальшого вивчення національних релігій, їх структури, змісту, особливостей, впливу на психологію та світосприйняття віруючого;

- продовжити роботу над поняттями ранні і пізні національні релігії, сформувати у студентів вміння визначати ознаки, структуру і типи релігій;

- продовжити формувати у студентів навичок аналізу навчального матеріалу та вміння порівнювати різні типи релігій; застосову­вати отримані знання на практиці та при вивченні інших тем та предметів суспільного циклу;

- прилучати студентів до надбань вітчизняної та світової культури;

- розвивати логічне мислення (систематизувати події у причинній послідовності) та концептуальне мислення (узагальнювати інформацію у новій змістовній формі);

- вироблення у студентів навичок гармонізації міжособистісних відносин, формування толерантності, неприйняття екстремістських теорій, спрямованих на агресію і насильство.

 

 

План:

1. Ранні національні релігії:

а) загальна характеристика

б) короткий огляд: релігії Стародавніх Єгипту, Греції, Риму.

2. Пізні національні релігії:

а) загальна характеристика;

б) короткий огляд: індуїзм, конфуціанство, даосизм, синтоїзм, зороастризм

З. Іудаїзм.

 

Студенти повинні знати:

- поняття ранніх та пізніх національних релігій, їх характерні риси, місце і час поширення;

- сучасне становище національних релігій в Україні;

- характерні риси найбільших національних релігій;

- основні терміни і поняття: ранні національні релігії, пізні національні релігії, етнос.

Студенти повинні вміти:

- називати та аналізувати характерні риси національних релігій;

- характеризувати сучасне становище національних релігій в Україні;

- порівнювати характерні риси найбільших національних релігій;

- застосовувати під час відповіді та пояснювати основні терміни і поняття: ранні національні релігії, пізні національні релігії, етнос.

 

Література:

І. Релігієзнавчий словник. К., 1996.

2. Релігієзнавство. Навчальний посібник / за ред. проф. М.Ф..Рибачука. - К., 1997.

3. Релігієзнавство. Навчальний посібник / за ред. С.А.Бублика. - К., 1998.

4. Черній А.М. Релігієзнавство. Посібник. — К., 2003.

5. Калінін Ю.А., Харьковщенко 8.А. Релігієзнавство. Підручник,

 

І) Ранні національні релігії - це такі релігійні вірування, що охоплювали своїм впливом верхні і середні шари населення у межах однієї національної держави.

До них відносяться всі ті національні релігії, що позначаються за допомогою префіксів "старо-", "давньо-" (староєгипетська, староіндійську, давньогрецька).

Умовою існування таких релігій е можливість тримати у покорі населення завдяки грубому насильству.

 

Основні риси:

І. Відокремлення від офіційного кольту низів суспільства (сільської бідноти, рабів).

2. Порівняна мало живучість культу (в межах рабовласницького суспільства).

З. Політеїзм (багатобожність),

4. Зародження вчення про загробну (посмертну) віддяку (для всіх, крім рабів).

5. Обов'язковість і складність жертвоприношень.

 

Релігія стародавнього Єгипту

(к IV тис, до н. е. - 332 р. до н. е.)

Характерні риси:

 

- збереглися залишки тотемізму і магії. Боги зображувалися наполовину людьми, наполовину тваринами (богиня Баст - жінка з головою кішки, бог Тот - чоловік з головою ібіса);

- яка династія бере верх, ті божества і вважаються провідними (бога сонця Ра замінює бог сонця Амон),

- існували землеробські боги (бог скотарства),

- боги космічних сил (богиня землі І боги неба» повітря),

- магічні дії (присвячені богу Осирісу: глиняну фігуру засівали зерном, зерно проростало – що символізувало плодючість)

- урочисті церемонії, пишні ритуали,

- виникають жерці як храмова організація (накопичували знання» керували державою).

 

Релігія стародавньої Греції

 

Характерні риси:

- політеїзм,

- розвинута міфологія,

- олімпійська ієрархія богів,

 

Олімпійські боги не е творцями світу, а захопили його в готовому вигляді (світ породжено з хаосу, спочатку створилися земля і небо, потім - живі істоти і люди). Світ вічний і не потребує творця

Зевс (громовержець) + дружина Гера (покровитель шлюбу)

родичі Зевса:

Аполлон (музика і сонце),

Артеміда (полювання),

Афіна (мудрість),

Гермес (торгівля),

Аїд (підземне царство),

Посейдон {моря).

 

Важливі боги:

Гефест (бог ковалів),

Деметра (землеробства),

Діоніс (виноробства),

Пан (тваринництва).

 

- міфологічне тлумачення природи і людини свідчили про практичний і тверезий характер обожнювання оточуючого світу;

- давньогрецька релігія не приділяє особливої уваги моральним проблемам,

- потойбічної винагороди не існує,

- виконавці культу не жерці, а офіційні державні діячі.

 

Стародавній Рим

- релігійні погляди запозичені у стародавніх греків,

- збереглися залишки тотемізму (засновники Риму походять від вовчиці (Ромул і Рем)),

- поклоніння домашнім духам (кожна людина мала свого покровителя - генія, жінкам покровительствувала Юнона),

- боги природних сил: Юпітер (Зевс) бог грому і блискавки,

- боги соціальних явищ: Марс бог війни,

- бог господарства – Квірін.

 

2) Ранні національні релігії не дожили до наших часів, але стали основою для пізніх національних релігій. До пізніх національних релігій відносять:

Індуїзм

сикхізм - Індія

дхайнізм

синтоїзм - Японія

зороастризм - Іран

даосизм

конфуціанство - Китай,

іудаїзм - Ізраїль (євреї всіх країн).

Умови існування: використання релігії в ролі засобів заспокоєння і умиротворення найбільш пригніченої частини суспільства (перехід від рабовласницької до феодальної держави).

 

Основні риси:

1. Великі масштаби впливу (у відправленні релігійних культів приймають участь всі верстви населення).

2. Велика живучість.(існують довгий час).

3. Єдність монотеїзму та політеїзму,

4. Спрощення або відмінення жертвоприношень.

5. Розвинуте вчення про загробну відплату.

 

Індуїзм:

Давньоіндійська релігія, виникла на базі брахманізму. В її основі лежать перероблені, спрощені та вульгаризовані (доступні для всіх) філософські вчення.

Найважливіші боги - "тріумвірат" Брахма, ІШіва, Вішну, які поділяють між собою притаманні богу функції: творчу, руйнівну і охоронну, Кожна людина обирає собі бога і йому вклоняється.

Брахма(творець) - створив світ (Брахма був необхідний як творець світу - без нього нічого б не було, але заслуга його перед людьми і природою вважається не дуже значно інших функцій не було). Йому присвячувалися поодинокі храми, а в повсякденних обрядах про нього практично не згадувалося.

Шіва(руйнівник) - бог смерті, розорення, зміни, що веде до злиття з

Вічністю, Абсолютом, але практично в культі на перше місце вийшов творчий момент - культ живої сили (чоловічий початок). До нього звертаються спраглі потомства, в його храми сходяться бездітні жінки.

- Битва (боротьба) з демонами (духовна енергія + животворна енергія). Енергія накопичується при аскетичному образі життя Шіви, а реалізується в момент злиття чоловічого і жіночого початку (культ Ками - мистецтва кохання). Символ - бичок Нанді.

Вішну(збереження) - м'який, несуперечливий, простий, максимально близький до людей (у зображеннях чотирирукий Вішну сидить на тисячоголовому драконі, що пливе, або не троні у вигляді лотоса). Поряд з Вішну його жінка богиня Лакшмі.

- Вішну може перетворюватися на:

. тварин (риба, черепаха, вепр, людина-лев),

. карлик - велетень,

. Парашурама,

. Рама (герой поеми "Рамаяна" - найулюбленіший герой благородна людина, воїн, мудрий монарх, люблячий чоловік.

Крішна - колісничий і радник воїна Арджуни - розкриває йому значення небесного та етичного закон. Пізніше Крішна трансформувався у легковажного бога - пастушка і саме в такому обліку став відомим і шанованим.

Носіями основного релігійного культу є жерці, які мали безумовний авторитет і престиж (виражався у винятковому праві приносити жертву. Жрець - посередник між богом та людиною (представники лише касти брахманів).

Індуїзм - найпоширеніша національна релігія світу. Її прихильниками є 478 млн. чол.

В Індії її сповідують – 84%. населення;

в Непалі - 89 %

в Бангладеш – 18%

в Шрі-Ланці – 19%. Індуїсти проживають в Бірмі, Малайзії, Сінгапурі, Гайані, Маврикії, на о. Фіджі.

 

Конфуціанство:

Конфуціанство виникло в стародавньому Китаї. Тверезо мислячий китаєць не замислювався над таємницями буття і проблемами життя і смерті, проте він бачив перед собою еталон доброчесності і вважав за свій обов'язок наслідувати йому. Тому в Китаї великими і загальновідомими пророками вважалися ті, хто вчив жити у відповідностями з прийнятими нормами.

Це стало сприятливим ґрунтом для виникнення конфуціанства.

 

Засновником релігії став Конфуцій (Кун Фуцзи, 551-479 рр. до н.е.). Конфуцій створив ідеал удосконаленої людини Цзюн-цзи, яка має такі якості:

1) Гуманність (жень), що включає в себе скромність, справедливість, гідність, стриманість, безкорисливість, любов до людей.

2) Почуття обовязку.

"Обов'язок" - це моральне зобов'язання, яке гуманна людина накладає на себе сама (зумовлено вищими принципами, а не розрахунком).

На думку Конфуція цей ідеал був майже недосяжний. Його досягли лише стародавні, сам Конфуцій та його рано померлий учень Янь Хуень.

 

Насправді, конфуціанство вилилося в строго фіксовані правила поведінки на всі випадки життя (пізніше, навіть, записані в церемоніальному - трактат Лин-зи - "Китайські церемонії"

Суспільство повинно бути поділено на:

- верхи (ті, хто думає, управляє) - критерій: знання

- низи (ті, хто працює і підкоряється) - чесноти

Підкорення старшим (будь то батько чи цар), культ предків (культ синівської пошани). Сім'я - це основа, і її інтереси над усе.

Не будуючи релігію у повному розумінні слова, конфуціанство стало більшим, ніж просто релігія. Це також політика, адміністративна система, регулятор економічних і соціальних процесів - основа китайського способу життя.

 

Даосизм:

 

Виник в стародавньому Китаї, як і конфуціанство.

Засновник - філософ Лао-Цзи, є легенда про його народження: мати виношувала його декілька десятків років, а народила старим - ім'я перекладається як "старий філософ".

Основа вчення викладена в творі "Дао де цзин" (по легенді, ідучи на захід, Лао-Цзи подарував її прикордонникам).

Вчення про великого Дао (загальний Закон та Абсолют): Дао панує всюди, його ніхто не створив, але все походить від нього. Дао недосяжне для відчуттів. Пізнати Дао і злитися з ним - зміст, мета і щастя життя.

Життя і смерть - відносні (можливе фантастичне, довголіття (800-І200 р. - це надало популярності даосизму).

З часом зливається з примітивними віруваннями .селянства і перетворюється на релігію з розгалуженою міфологією.

 

Синтоїзм:

 

Основу синто як релігії становлять міфи, вміщені в творах "Кодзікі" і "Ніхонсьокі":розповідь про створення світу, яке починається з подружжяІдзанагі (чоловік) та Ідзанамі (жінка), які породил Японські острови і божества.

Небесні боги стали родичами земних-правителів (влада в Японії має божественне походження).

В У ст. до Японії проник буддизм, який злився з синтоїзмом.

Він буддизму було запозичено вчення про Карму - особисту розплату за здійснені вчинки і концепцію відродження у потойбічному світі.

В к. ХІХ ст. державною релігією стає синто і одночасно починається боротьба проти буддизму. Після II світової війни синтоїзм занепадає.

 

Ідзанагі та Ідзанамі породили японські острови та інші божества:

- з лівого ока - богиню сонця - АМАТЄРАСУ;

- з правого ока - бога місяця - ЦУКІЙОНІ;

- з носа — бога вітру та бурі - СУСАНОЕ;

Але Ідзанамі загинула під час народження божественного вогню Ідзанагі спустився в царство мертвих, щоб повернути дружину, але втік звідти, злякавшись скверни.

Богиня сонця Аматерасу послала на землю свого представника – правителя Дзімму, тому імператорська влада в Японії носить божественний характер.

 

 

Зороастризм

Давньоіранська релігія. Склалася в Х-УІІ ст. до н.е. поширена у Середній Азії, (інші назви: маздаїзм, авестизм).

Суть релігії зводиться до переможної боротьби:

Ахурамазді (божество світу, добра і життя з Анра-Майю (божество тьми, зла брехні, смерті).

 

Названа на честь засновника - пророка Заратуштри (грецькою- Зороастр).

Зародилася в останній чверті II тис. до н.е. в азіатських степах на схід від Волги і був панівною релігією в стародавніх іранських імперіях з УІ ст. до н.е. до УІІ ст. н.е. Після захоплення Ірану арабами та прийняття ісламу зороастризм був підданий гонінням.

В УІІ-Х ст. зороастрійці переселяються в Індію (штат Гуджарат). Сьогодні зороастрійці крім Ірану та Індії проживають в Пакистані, Шрі-Ланці, Адені, Сінгапурі, Шанхаї, Гонконгу, США, Канаді, Австралії і нараховується 130-150 тис. віруючих.

Віровчення зороастризму глибоко моральне. Дуже важливі для зороастрійці в такі поняття як істина, справедливість, вірність, сміливість, доброта, порядність, святість слова.

Легенда про -Зороастра:

На світанку 30-ти річний Зороастр йшов до ріки по воду для приготування священного напою хаоми (сік різних рослин з молоком). Коли він повертався, то побачив істоту, що сяяла: Воху-Мана (Благий Помисел), який привів Зороастра до бога Ахура-ілазди (Мудрий Господь). Він був втіленням вищого всезнаючого бога, творця всього, що існує, справедливості, порядна, добрих слів та дій (звідси друга назва релігії - маздаїзм),

Зороастру було відкрито, що в світі існують також злі сили, втіленням яких був Анхра-мйнью, який створив смерть, зиму, холод, спеку, поганих тварин та комах. У Анхра-Майнью є військо, що складається з девів (злі духи, колдуни, які шкодять чотирьом силам природи: вогню, землі, воді, небу). В них знайшли вираз найгірші якості людини: заздрість, лінь, брехня.

Ахура-Мазда веде боротьбу із злом і повинен вмити з неї переможцем і знищити зло назавжди.

Одкровення Зороастра склали книгу Святих Писань - Авеста. Судячи з Авести - Зороастр - реальна особа, що походила з небагатої родини. Зороастр був професійним жерцем. На його батьківщині проповіді зороастризму не знайшли відгуку, його навіть переслідували, тому він змушений був тікати.

Поклоніння Ахура-мазді виражалося в поклонінні вогню (звідси вогнепоклоніння). Жодна релігійна церемонія на проходила без вогню. Підтримував вогонь жрець, якій спалював в спеціальній латунній чаші дрова (цінні породи в т.ч. сандал). Жрець був одягнутий в білий халат, білу шапочку, а на обличчі - легке покривало, щоб не оскверняти вогонь диханням. Зола збиралася в спеціальні коробочки і закопувалася в землю.

 

Звичаї: культ зороастризму складний і детально регламентований

- молитва 5 разів на день,

- дотримуватися чистоти (на оскверняти воду, землю, повітря, вогонь),

- навколишній світ поділявся на "чистий" та "нечистий". "Чистими" вважалися тварини: собака, корова, вівця, їжак, дерева, рослини і плоди в садах та городах. "Нечистими" - деякі рослини і тварини, мурахи, плазуни,

- кров - нечиста, тому м'ясна їжа ретельно очищувалася від крові, спостерігалося жорстке ставлення до хворих, поранених, жінок під час менструації, вагітності та пологів. Хоча в повсякденному житті, виконанні релігійних ритуалів, в питаннях, пов'язаних з домашніми справами, господарством з думкою жінки рахувалися всі члени сім'ї,

- поки людина жива - вона є носієм благості, а коли помре - стає виразником зла. Тому навіть найближчим родичам не можна було торкатися покійного. Для цього були спеціальні служителі культу. Поховання здійснювалося на четвертий день після смерті, крім зими. Тоді тіло залишалося не похованим доти, "поки не прилетять птахи". Поховання відбувалося в т. з. "вежі мовчання" - споруда висотою 4,5 м, підлога якої і була поховальним майданчиком. Тіло закріплювалося на майданчику так, щоб тварини і прахи не могли рознести залишки. Коли птахи з'їдали м'ясо, кістки скидали в спеціальний колодязь, розташований у вежі. В др. пол. XX ст. вежі мовчання в Ірані були замуровані, тому іранські зороастрійці ховають покійних в землі, заливаючи могилу цементом (для збереження землі чистою).

 

 

Іудаїзм

 

Релігія поширена серед євреїв, що проживають по всьому світу (назва походить від назви племені Іуди). В світі проживає 13,5 млн. євреїв, які сповідують Іудаїзм. Відомі факти поширення Іудаїзму і серед неєвреїв.

 

Історія виникнення Іудаїзму:

III — IV тис. років тому на територію Палестини вдерлося плем'я хапіру (яке проживало на Аравійському півострові) і змішалося з місцевими племенами. Це етнічне новоутворення почало називатися "євреями" (від староєврейського ''Івриш" – окраїна).

В к. ХІІІ ст. до н.е. в Палестині утворилася держава Ізраїль (цар — Саул). В XI ст. до н.е. до Ізраїлю приєднався союз племен на чолі з племенем Іуда. В 935 р. Ізраїль розпався на Ізраїльське та Іудейське царства.

В цей час формується іудаїзм - головний бог племені Іуда — Ягве (Іегова) виступає на перше місце. Спочатку він шанувався як дух і демон пустелі, потім його зображують у вигляді лева і шанують як символ врожаю, пізніше він виконує функції бога війни і стає єдиним богом—самодержцем (еволюція тривала близько 300 років: з X по VII ст. до н.е.).

В 960 р. цар Ізраїлю Соломон (син Давида) побудував в Єрусалимі храм Ягве. Єрусалим стає не тільки політичною столицею, а і релігійним центром.

Починаючи з VI—IV ст. до н.е. завойовники почали вивозити євреїв з Палестини. Утворилася "діаспора" і вже в І ст. н.е. в Римській імперії проживало 4—4,5 млн. євреїв (в самій Палестині євреїв близько 1 млн.).

Це привело до змін в Іудаїзмі - утворилися синагоги (релігійна община, цю ж назву мав і молитов ний будинок в якому євреї збиралися для молитв, читання Біблії) вони стали своєрідною заміною Єрусалимського храму.

Протягом XIX ст. в країнах Західної Європи і США відбувається реформування іудаїзму:

— відмінили закони про їжу;

— скоротилася кількість єврейських свят;

— жінки і чоловіки зрівнювалися у правах відносно релігії;

— вводилася служба тими мовами, якими розмовляли євреї, що проживали на даній території;

В жовтні 1965 р. на IV сесії Ватиканського собору було прийнято т. з. "єврейський документ", до якого було включено положення про відсутність юридичних підстав вважати єврейський народ відповідальним за страту Ісуса Христа.

 

Характерні риси іудаїзму:

- монотеїзм (Яхве – творець небес і землі),

- віра в особливе покровительство Яхве щодо євреїв,

- віра в кінець світу і потойбічну винагороду,

- віра в воскресіння з мертвих,

- віра в прихід божественного спасителя - Месію,

- загально регламентована обрядовість,

- їжа: - трефна (заборонена) - кров і свинина, - кошерна (дозволена),

- звичай - обрізання.

Священні книги:

- Старий Завіт (Танах)

- Талмуд (вивчення) - багатотомний збірник правових, релігійно-філософських та ін. творів (з ІV ст. до н.е. – по V ст. н. е.). Талмуд складається з двох частин: . Мішна - коментар до Старого Завіту (63 книги), Гемара - збірник тлумачень до трактатів Мішни.

Оскільки коментування Мішни здійснювалося і в Палестині і в Вавилоні, то розрізняють два Талмуди: - Талмуд Єрушалімі (ІІІ ст. н.е.), - Талмуд Вавлі (V ст. н.е.).

 

Талмуд суворо регламентує життя євреїв. Всіх законів разом - 613 з них, повелінь - 248 і заборон - 365.

Основою іудейської коралі є Декалог (10 заповідей):

1. Шануй єдиного бога.

2. Не сотвори собі кумира.

3. Не поминай ім'я бога без необхідності.

4. Шануй день субота.

5. Шануй своїх батьків.

6. Не вбивай.

7. Не прелюбодій

8. Не кради.

9. Не свідчи брехливо на ближнього свого.

10. Не зажадай майна ближнього свого.

 

Течії іудаїзму:

В XVIII ст. в Україні виникла течія ХАСИДИЗМ, засновником якої був Бєшет (1700—1760), який був родом з Прикарпаття. Він реформував іудаїзм і пристосував його до вимог капіталістичного світу:

- злиття бога з природою;

- релігійні обряди виконують містичну роль, а транс (штучне збудження) допомагає злитися з богом;

- роль пророків виконують цадики (ті, хто чує голос неба);

До 1939 р. в країнах Східної Європи проживало до 300 тис. хасидів.

 

КАБАЛА (Каббала) - в перекладі з давньоєврейської "переказ". Ця течія звертає увагу на філософський бік Іудаїзму. Вперше вчення кабали записано в VIII ст. в "Книзі творіння" ("Сефер Ецнра"): "Світ тримається на 10 цифрах та 22 літерах єврейського алфавіту". В XIII ст. це вчення отримало розвиток в книзі "Сяйво" ("Зогар: Бог відкривається через 10 атрибутів, метою кабали е вплив на трансцедентальне, шляхом споглядання таємного сенсу Імені Бога через цифрові комбінації.

Поступово кабала перетворилася на збірку окультних течій різного тлумачення (кабалістика, нумерологія, рух масонів, секту "Таро" та ін.). До кабали часто зверталися такі письменники як Блаватська, Анні Безант, Сен-Мартен.

 

Давньоєврейський Статут талмудистів визначав такі правила переписування Біблії:

- чорнила тільки чорні, виготовлені за особливим рецептом;

- між двома будь -якими знаками переписувач повинен зберігати

відстань у волос або нитку;

- ставати до роботи тільки в національному єврейському одязі, попередньо вимивши тіло;

- на кожному пергаменті повинно бути однакова кількість стовпчиків, що складаються з рівної кількості рядків і літер;

- не можна писати ім'я Бога, попередньо не зануривши перо у чорнила;- ті копії, які виконані з порушенням принаймні однієї вимоги, повинні бути закопаними, або спаленими, або віддані у школу для навчання.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.