Національний природний парк Подільські Товтри

Парк являється одним з трьох найкрупніших природних центрів в Україні (два інші - півострів Крим та Карпати), де мешкають унікальні (ендемічні) та давні (реліктові) рослини та тварини. У порівнянні з іншими природоохоронними територіями на території «Подільських Товтр» зустрічається найбільша кількість таких видів.

Рослинний покрив національного природного парку формують діброви, у складі яких переважають дубові, грабово-дубові, грабово-дубово-ясеневі угруповання. Поширені також і букові ліси. Своєрідними є степові рослинні угруповання, в тому числі – ковилові. Флора Подільських Товтр нараховує майже 1700 видів рослин, з яких близько 300 – ендемічні, реліктові та рідкісні рослини. Серед подільських та волино-подільських ендеміків зустрічається волошка тернопільська, молочай волинський, а серед реліктових видів — змієголовник австрійський, берека, лунарія оживаюча тощо. До Червоної книги України занесено 60 видів рослин, що мають своєю домівкою національний парк «Подільські Товтри». Також на території парку зустрічаються цінні угруповання рослин, які належать до Зеленої книги України. В основному це ліси, утворені склельним та звичайним дубами, дубом і грабом, а також степові ділянки з мигдалем низьким, ковилами волосистою, найкрасивішою та пірчастою, тонконогом різнобарвним, осокою низькою, сеслерією.

Фауна території національного природного парку та суміжних районів - багата і своєрідна, що зумовлено особливостями ландшафту, зокрема, його мозаїчністю. Наявність на території парку старих лісових масивів, відкритих крутосхилів та карстових печер сприяє поширенню тут хижих птахів та кажанів. Фауна налічує 55 видів ссавців, 140 — птахів, 10 — плазунів, 12 — земноводних та низку видів безхребетних тварин, які ще потребують детальних досліджень. З них до Червоної книги України занесено 29 видів.

Багато видів на території парку підлягають охороні за Бернською конвенцією. Серед комах це: бражник Прозерпіна, поліксена, аполлон, мнемозина, райдужниця велика, вусач великий, серед видів риб – умбра і чоп великий, серед земноводних – тритон гребінчастий, жерлянка жовточерева, часничниця звичайна, ропуха зелена, квакша звичайна і жаба гостроморда. Охороняються такі рідкісні види плазунів, як черепаха болотна, мідянка, гадюка степова східна, ящірки прудка та зелена. Багато видів птахів національного парку підлягають охороні: лелека чорний, журавель сірий, скопа, сипуха, пугач, сич хатній, сови звичайна, вухата та болотна, орел-беркут, орел-карлик, канюк, яструби малий та великий, осоїд, змієїд, боривітри звичайний та степовий, соловейко східний (всього 99 видів). Із ссавців зустрічаються такі види як ховрах європейський, тхір степовий, норка європейська, видра річкова, кіт дикий (10 видів).

РЛП Тилігульський

Природні особливості

Тваринний і рослинний світ парку дуже різноманітні. Так, на території парку зустрічається багато червонокнижних видів та причорноморських ендеміків. Це такі види, як: метлюг приморський, пирій азовський, астрагал дніпровський, ковила українська, ковила Лесінга, волосатик.

Не менш різноманітний і тваринний світ парку. Серед комах величезну цінність становлять бджоли–запилювачі. Мешкають на території парку і різноманітні метелики, прямокрилі та двокрилі, що занесені до Червоної книги України. Охороняються у парку і цікаві ссавці та плазуни, зокрема: борсук, горностай, тхір степовий, полози жовточеревий та чотирьохполозий.

Окремої уваги заслуговують пташки, які мешкають на території Тилігульського лиману. Так, узбережжя Тилігульського лиману є місцем нагулу, гніздування та відпочинку мігруючих птахів. Саме через важливість даної території для пернатих, Тилігульський лиман належить до водно-болотних угідь міжнародного значення Рамсарської конвенції. 56 тисяч особин птахів зустрічається на території лиману. Серед них багато червонокнижних, зокрема, це – великий та середній кроншнепи, морський зуйок, ходуличник, дерихвіст степовий, дерихвіст лучний, кулик-сорока, косар, дрофа та інші. Під час міграцій та зимівлі трапляються тут і баклани малі, пелікани рожеві, лелеки чорні та інші.

РЛП Кінбурнська коса

Природні особливості

Кінбурнська коса славиться різноманітними озерами та самобутньою лісовою рослинністю. Про давність лісової кінбурнської рослинності свідчить велика кількість лісових видів у гайках. Це і купина пахуча, і ожина, і чина лісова, і проліска дволиста, і фіалка приємна, і вужачка звичайна, і конвалія. Є тут досить велика кількість ендеміків та локально поширених видів. Наприклад, береза дніпровська. На території Кінбурнської коси чудово себе почувають і наші веселі друзі – шапкові гриби: білий, підберезник, красноголовець та маслюки пізній та зернистий. Багато років тому територія Кінбурнської коси була вкрита лісами, але згодом після впливу людини, площа лісів значно зменшилася. У той же час, є іще місце на Кінбурні, де природа збережена у первісному стані. Це Воложин ліс. Дуже унікальним є вільховий гай – Ковалівська сага, у якому великий рівень заболоченості, проте він розкинувся неподалік від моря. Ковалівська сага являє собою непролазні джунглі.

На відкритих ділянках парку володарюють піщані степи, які довгий час формувалися ізольовано від материка. Внаслідок цього тут сформувалося багато ендеміків. Зокрема, ковила дніпровська, волошка короткоголова, бурачок Саранський, чебрець дніпровський, жовтозілля та козельці дніпровські.

Серед тварин зустрічаються скарабей священний, дибка степова, волочниця велетенська, гадюка степова, сліпак піщаний, тушканчик великий, Кандиба та інші. Згадані тварини належать до Червоної книги України.

Говорячи про міграцію птахів, то щиро можна твердити, що без Кінбурна вона б не відбулася. У районі Кінбурна можна зустріти близько 300 видів пернатих. Це мартини, крячки, гуси, качки, кулики, чаплі, баклани та багато інших. Серед птахів Кінбурнської коси, що перебувають під державною охороною, – кулик–довгоніг, пухівка, пелікан рожевий, орлан-білохвіст, пісочник морський, чапля жовта та інші.

Кінбурнська коса – це, справді, королівство пернатих! Так, наприклад, у суворі зими на Кінбурн злітаються кілька сотень орланів–білохвостів із усього Дніпра! Між іншим, це птах, який потребує охорони у світовому масштабі. Окремої уваги заслуговує Чаплинка, де гніздяться сіра, руда та жовта чаплі, чепури велика та мала, а також квак. Тут, на узбережжі Дніпровського лиману біля Воложиного лісу існує найбільша на півдні України багатовидова колонія (до 600 пар). Цікаво, що чаплі влаштовують свої гнізда на соснах.

44 Приінгу́льський — регіональний ландшафтний парк в Україні, в межах Новобузького району Миколаївської області.

Площа 3152,7 га. Створений рішенням Миколаївської обласної ради від 17 грудня 2002 р. Регіональний ландшафтний парк «Приінгульський» — складова частина природно-заповідного фонду України.

Флора території парку «Приінгульський» налічує бл. 600 видів рослин, у тому числі 20 видів, що занесено до Червоної книги України, 4 — в Європейський червоний список, 5 — у Світовий червоний список, 1 — до списку Бернської конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі, 12 видів — до Регіонального списку охорони Миколаївської області.

Крім характерних для південно-української зони степових, лучно-степових, лучних, лісових і наскельних видів тут трапляється багато прибузьких і причорноморських ендеміків, таких яккарагана скіфська , дрік скіфський , астрагал одеський , а також реліктових, рідкісних і зникаючих видів, що являють собою унікальний фітогенофонд. Наприклад, — реліктовий вид, гімносперміум одеський якого тут за останні два роки виявлено кілька куртин.

Навесні мальовниче прикрашають різноманітні ландшафтні утворення лапчатка піщана, аурінія скельна, декілька видів фіалок, ряст ущільнений, проліска дволиста, тюльпан бузький,півники низькі, а влітку — райдужна мозаїка степового різнотрав'я. Восени схили червоніють від плодів глоду, шипшини, від листя бруслини європейської, барбарису звичайного, рябіють від абрикосової та ясеневої кольорової гами. Приваблюють і безліч лікарських рослин. Величні розсипи каменів з ранньої весни до пізньої осені розквітчані мохами талишайниками.

Інтенсивна господарська діяльність вплинула і на тваринний світ парку «Приінгульський». Випас худоби, рекреаційні навантаження, аматорське рибальство, браконьєрство в акваторії Софіївського водосховища, степові й лісові пожежі — усе це збіднює фауну. Попри це вона тут збереглася набагато краще, ніж у прилеглих агроландшафтах.

Тут трапляються рідкісні та зникаючі види тварин, що перебувають під охороною держави. Це поліксена сколія-гігант, ксилокопа звичайна подалірій , жовтобрюх , канюк степовий, тхір степовий ,горностай , видра річкова та інші.

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ЗООПАРК

У 2001 році Миколаївський державний зоопарк відзначив своє 100-річчя. Заснований у 1901 році тодішнім Миколаївським міським головою Н.П. Леонтовичем, Акваріум до революції був його приватною колекцією і розташовувався у будинку міського голови, у центрі Миколаєва. Утім, вже тоді Н.П. Леонтовича був широко відомий у Росії і Європі. Колекції нараховувала близько 50 видів риб і земноводних, всього понад тисячу екземплярів. Риби були розміщені в 75 акваріумах, обсяг деяких з цих акваріумів сягав 3000 літри кубічні. Подібних колекцій в Європі було лише 7. Після революції колекцію Н.П. Леонтовича націоналізували, а його самого призначили першим директором Госакваріуму. У 1925 році при Акваріумі був відкритий зоологічний відділ, і він став називатись Акваріум-Зоосад. З Асканії-Нова сюди привезли бізонів, яків, верблюдів, страусів, оленів, муфлонів. Спеціально для зоосаду були придбані медведі, вовки, лисиці, мавпи та інші тварини. У 1976 році розпочалось будівництво зоопарку на новій території, і з 1978 року Миколаївський зоопарк займає просторову нішу в 23 га. Тоді ж було закладено основу парку. Щорічно співробітники зоопарку висаджують дерева, чагарники, квітники. Тут понад 400 видів дерев і чагарників. Рік за роком фахівці займаються комплектуванням колекції. Сьогодні вона нараховує 370 видів тварин, більше 2700 екземплярів, зібраних майже з усіх континентів земної кулі. Тут є і 80 видів, занесених у Червону Книгу. Це – найбільша колекція в Україні. Першим серед зоопарків України Миколаївський зоопарк у 1993 році був прийнятий у Європейську Асоціацію Зоопарків і Акваріумів (EAZA). Він бере участь у 18 Європейських програмах розведення рідких видів (ЕЕР). Миколаївський зоопарк входить в Євро-Азіатську Регіональну Асоціацію Зоопарків і Акваріумів, є членом Міжнародної Системи Обліку Тварин. Фахівці зоопарку ведуть науково-виробничу роботу з вивчення біології тварин у неволі. Завдяки цій роботі в зоопарку систематично розмножуються 120 видів. У зоопарку діє 5 відділів: акватерраріум, відділи орнітології, приматів, хижих тварин, копитних тварин.

47 Націона́льний ботані́чний сад і́мені Мико́ли Гришка́ Націона́льної акаде́мії нау́к України — науково-дослідна установа, що займається проектуванням і створенням нових ботанічних садів та парків, розробкою наукових основ озеленення та фітодизайнупідприємств і організацій, а також багатьма іншими напрямками теоретичної та прикладної ботаніки.

Ботанічний сад входить до природно-заповідного фонду України і є об'єктом комплексної охорони, належить до земель природного та історико-культурного призначення, які охороняються як національне надбання держави.

Одним з головних завдань ботанічного саду є проведення досліджень в галузі охорони природи, створення бази для збереженнягенофонду рослин і всього біологічного різноманіття, а також просвітницька діяльність з питань екології та використання рослин.

За різноманітністю колекцій живих рослин, масштабами території, рівнем наукових досліджень, займає одне з провідних місць серед найбільших ботанічних садів Європи. До складу ботанічного саду входить 8 наукових відділів, унікальний колекційний фонд Національного ботанічного саду налічує близько 11180 таксонів, що відносяться до 220 родин та 1347 родів.

Сад бузків (сирінгарій) — декоративна колекційно-експозиційна ділянка Національного ботанічного саду імені Миколи Гришка НАН України (НБС), своєрідна візитна картка НБС.

Перші сорти бузків звичайного (Syringa Vulgaris L.) і широколистного (Syringa oblata Lindl.) французької, німецької та американської селекції завезли в 1946 році з Німеччини. Саме ці сорти (30 найменувань) склали основу колекції, яка постійно зростала і зростає за рахунок нових сортів, що виводять в країнах Європи, Америки і Середньої Азії.

Колекцію бузків Сирінгарію НБС складає:

· 21 вид (з 28 існуючих в природі),

· близько 90 сортів,

· більше ніж 90 декоративних гібридів селекції НБС,

· близько 1500 кущів.

Селекційну роботу з бузками розпочали в 1957 році, результатами якої нині є сорти: «Богдан Хмельницький», «Тарас Бульба», «Вогні Донбасу», «Полтава», «Рожева хмара» селекції Леоніда Івановича Рубцова, Леся Українка та 8 високодекоративних спонтаних гібридів, які згодом набудуть статусу сорту селекції Василя Кузьмича Горба.

Сирінгарій НБС за видовим і сортовим багатством колекції є другим у світі^[1], проте є неперевершеним у світі за витонченістю планування, за пишністю кущів та надзвичайно рясним щорічним квітуванням і красою пейзажів, що його оточує.

48 Нікітський ботанічний сад є одночасно найкрасивішим парком в Криму і науково-дослідною установою. Знаходиться він недалеко від Ялти, біля старого грецького села Нікіта, названого так на честь богині перемоги Ніки.

У колекціях ботанічного саду, що займає аж 1000 гектарів, налічується близько 30 тисяч видів, сортів і гібридів рослин. Кожен рік понад 700 тисяч туристів приїжджають сюди з багатьох країн, щоб вивчати рослини або просто погуляти дивовижно красивими алеями саду, милуючись прекрасною різноманітністю флори.

Нікітський сад підтримує широкі наукові зв'язки з кількома сотнями установ з 80 країн світу.

Чотири парки

Територія Нікітського саду умовно ділиться на кілька частин.

УВерхньому парку ростуть пірамідальні кипариси, ліванські, гімалайські й атлаські кедри, пальми та інші екзотичні дерева. Будівлі, повиті трояндами, плющем, гліцинією.

51 Туризм в природоохоронних територіях– це вид туризму, який направлений на пізнання, дослідження і збереження заповідних територій. Туризм в природоохоронних територіях є основою екологічного туризму.

Природоохоронна територія – територія, яка охороняється через своє екологічне, культурне або подібне значення. Існує велика кількість таких територій, рівень захисту яких сильно відрізняється, та залежить від статусу, встановленого національними законами та міжнародними договорами [11].

Природоохоронна територія, як визначається Міжнародним союзом охорони природи (МСОП) – територія або акваторія, призначена для захисту і підтримки біологічної різноманітності та природних і пов'язаних з ними культурних ресурсів, захист якої встановлюється законом або іншими засобами.

Поиск по сайту: