Будова кітки. Функції частин квітки

Квітка- вкорочений та обмежений у рості видозмінений пагін, листки якого метаморфізовані у зв*язку із статевим розмноженням.

Квітка — складна система органів, що забезпечує насіннєве розмноження покритонасінних (квіткових) рослин. У двостатевій квітці проходять мікро- і мегаспорогенез, мікро- і мегагаметогенез, запилення, запліднення, розвиток зародка, утворення плоду знасінням. Квіткою закінчується головне або бічні стебла. Безлиста частина стебла під квіткою називається квітконіжкою. Квітконіжка переходить у вкорочену вісь квітки, її стеблову частину — квітколоже. Форма квітколожа може бути різною, на ньому розташовані усі інші частини квітки: чашолистки, що утворюють чашечку, пелюстки, які формують віночок, тичинки і маточка. В повній квітці є всі частини. Нижні її долі утворюють оцвітину, що часто складається з чашечки та віночка, вище розташовані тичинки та маточка (або маточки). Пагін, на якому розташована квітка або суцвіття, часто називають квітконосом. Листок, з пазухи якого виходить квітка, називають криючим по відношенню до даної квітки. У рослин на квітконожці є невеликі листочки — приквітки. Іноді приквітками називають криючі листки, а листочки на квітконіжках — приквітничками (наприклад, у фіалки). Квітка складається із стеблової частини(квітконіжка і квітколоже), листової частини(чашолистки, пелюстки) та генеративної частини(тичинки, маточка або маточки). Квітка займає апікальне становище, але при цьому вона може розташовуватися як на верхівці головногопагона, так і бічного. Вона прикріплюється до стебла за допомогою квітконіжки. Якщо квітконіжка сильно вкорочена або відсутня, квітка називається сидячою (подорожник, вербена,конюшина). На квітконіжці розташовуються також два (у дводольних) і один (у однодольних) маленьких передлистки - приквітки, які часто можуть бути відсутні. Верхня розширена частина квітконіжки називається квітколоже, на якому розташовуються всі органи квітки. Квітколоже може мати різні розміри і форму - плоску (півонія), опуклу (суниця, малина),увігнуту (мигдаль), подовжену (магнолія). У деяких рослин в результаті зрощення квітколожа, нижніх частин покрову та андроцея утворюється особлива структура - гіпантій . Форма гіпантія може бути різноманітною і іноді брати участь в утворенні плоду (цінарродій - плід шипшини, яблуко). Гіпантій характерний для представників сімейств розових, аґрусових,ломикаменевих, бобових. Частини квітки ділять на фертильні, або репродуктивні (тичинки, маточка або маточки), і стерильні (оцвітина). Оцвітину називають простою, якщо всі її листочки однотипні (квітка тюльпана). Подвійна оцвітина складається з чашечки та віночка. Чашечка — це зовнішнє коло подвійної оцвітини, що виконує переважно функцію захисту; листочки, що складають чашечку — чашолистки — найчастіше бувають зеленими , рідше — забарвленими у інший колір. Віночок — внутрішня, найпомітніша частина подвійної оцвітини, що пристосована для приваблення запилювачів. Листочки, що утворюють віночок, називаються пелюстками. Віночок буває роздільнопелюстковим або зрослопелюстковим. В пелюстці нижня, більш вузька частина —нігтик — може значно відрізнятися від верхньої, розширеної — відгону.

8) Будова рослинної клітини

Клітина — це складна саморегулююча система, що є одиницею будь-якого організму, у тому числі й рослинного. Їй притаманні всі властивості живого: дихання, живлення, обмін речовин, подразливість, здатність до поділу і самовідтворення. Будову клітини та її склад можна вивчити тільки за допомогою збільшувальних приладів — мікроскопів (від гр. мікро — малий і скопе — розглядати). Існують одноклітинні рослинні організми (їх тіло — це тільки одна клітина) та багатоклітинні (справжні багато клітинні рослини) Рослинна клітина має зовнішню клітинну оболонку, що відрізняє її від тваринної клітини. Власне клітина має три основні частини: клітинну мембрану (знаходиться під клітинною оболонкою), гетерогенну цитоплазму, в яку занурене ядро, та вакуолю. Клітинна мембрана — тонка плівка (плазмалема), в утворенні якої беруть участь жироподібні речовини, білки. Мембрана виконує важливі функції: захищає живий вміст клітини від механічних дій, сприймає молекулярні сигнали (наприклад, гормонів), регулює перенесення речовин у клітину та з клітини, зберігає при цьому постійність внутрішньоклітинного складу, бере участь у побудові специфічних випинів цитоплазми (війок, джгутиків). Цитоплазма (від гр. китос — клітина та плазма — утворення) — напіврідке внутрішнє середовище клітини, пронизане багатьма ниткоподібними утвореннями, які виконують опірну функцію. У ній знаходяться органели — постійні клітинні структури, кожна з яких виконує притаманні їй функції. Складається цитоплазма з води (близько 80 %), органічних і неорганічних сполук. Її найхарактернішими органелами є пластиди та ядро. Цитоплазмі притаманний постійний рух. Пластиди вкриті однією або двома мембранами, які обмежують їх внутрішній вміст. Вони бувають безбарвні або забарвлені в різні кольори: • хромопласти —жовтогарячі, червоні, жовті, визначають забарвлення квітів, плодів, осіннього листя; •лейкопласти — безбарвні; • хлоропласти — зеленого кольору, містять хлорофіл; вони відіграють найважливішу роль — у них здійснюється фотосинтез. Пластиди одного типу можуть переходити в інший. Вакуолі обмежені власною мембраною та заповнені клітинним соком — водним розчином органічних і неорганічних речовин. Вакуолі підтримують тиск усередині клітини, сприяють збереженню її форми. Ядро — носій властивостей клітини і всього організму в цілому. Оболонка ядра складається з двох мембран і пронизана порами (отворами). Носіями спадкової інформації є хромосоми, що містяться в ядрі. Кількість хромосом для кожного виду є сталою. В ядрі знаходяться щільні утворення — ядерця. Хромосоми та ядерця занурені в ядерний сік.

Поиск по сайту: