Помощничек
Главная | Обратная связь

...

Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Хімічний склад та розповсюдженість осадової оболонки Землі



Осадова оболна Землі складена з осадових порід. Осадо́ві гірські породи – гірські породи, що утворилися на поверхні літосфери внаслідок вивітрювання та перевідкладення давніших порід різного походження, випадіння речовин із розчинів, нагромадження решток рослинних і тваринних організмів та продуктів їх життєдіяльності, вулканічного матеріалу та матеріалу, що надходить з космосу.

Зокрема, утворюються при нагромадженні і цементуванні відкладів, які приносяться водою, вітром, льодом або силою тяжіння.

Осадові гірські породи покривають понад 2/3 поверхні Землі і складаються з трьох основних категорій: уламкові, осаджувані хімічно й органічних. Уламкові осадові породи найбільша група, що складається з уламків гірських порід, тобто глини, піску і гравію. До осаджуваних хімічно належать вапняки, гірські породи крейди, і відклади типу гіпсу та нальоту (гірська сіль). Вугілля, нафта, вапняк, що складається з викопних матеріалів, є прикладами органічних осадових порід.

Класифікація осадкових гірських порід основана на їх складі та генезисі.

Серед осадкових гірських порід переважають глинисті (глини, аргіліти, глинисті сланці – 48% на платформах, 49% в геосинкліналях), піщані (піски і пісковики – 23% на платформах, 23% в геосинкліналях) і карбонатні (вапняки, доломіт та ін.).

Солі становлять 2,8% на платформах і 0,3% в геосинкліналях. У межах материків бл. 20% обсягу всіх осадкових гірських порід залягає на платформах і 48% в геосинкліналях. Понад 75% всіх г.п., що вилучаються з надр Землі (вугілля, нафта, солі, руди заліза, марганцю, алюмінію, розсипи золота і платини, фосфорити, нерудні буд. матеріали тощо), міститься в осадкових гірських породах.

Середній хімічний склад осадових порід (%) по Ф. Кларку

SiO2 - 58,53, Al2O3 - 13,07, Fe2O3 - 3,37, FeO - 2,0, MgO - 2,51, CaO - 5,44, Na2O - 1,10, K2O - 2,81, TiO2 - 0,57, P2O5 - 0,15, S - 0,54, H2O - 4,28, CO2 - 4,94, С - 0,65.

Розповсюдженість. Осадова оболонка Землі. складає близько 10% маси земної кори і покриває 75% поверхні. Основна їх маса зосереджена на материках (500 млн. км. 3 ) і континентальних схилах (190 млн. км. 3 ), тоді як на дно океанів доводиться 250 млн. км. 3 .

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 10

1. Закриті та відкриті геохімічні системи, параметри їх стану. Компоненти природних систем. Концентрація та активність, їх співвідношення для макро- та мікрокомпонентів. Рівноважний, ефективний та комбінований коефіцієнти розподілу елементів, методи їх визначення.

2. Роль розчинності акцесорних мінералів в магматичній еволюції.

3. Геохімія процесів вивітрювання

 

Відповідь:

1)Закриті та відкриті геохімічні системи, параметри їх стану. Компоненти природних систем. Концентрація та активність, їх співвідношення для макро- та мікрокомпонентів. Рівноважний, ефективний та комбінований коефіцієнти розподілу елементів, методи їх визначення.

До геохімічних систем можна віднести геохімію рудних родовищ, океану, ландшафту, мінералів тощо.

Геохімія рудного родовища — це історія концентрації і розсіяння хімічних

елементів в просторі його рудного поля. Вона включає наступні

найважливіші питання:

-кларки концентрації елементів на родовищі;

-форми знаходження елементів в рудах і ореолах, ізотопні відносини;

-парагені асоціації елементів в мінералах, породах, рудах, родовищах і

рудних поясах;

-сучасні і минулі геохімічні процеси (обстановки) на рудному полі

родовища, геохімічні зональні;

-геохімічні бар'єри;

-історична і регіональна геохімія родовищ, рудних районів і провінцій;

- геохімічні основи генезису, прогнозування, пошуків, розвідки і

експлуатації родовищ.

Геохімічне вивчення родовищ слід проводити у контакті з іншимигеологічними дослідженнями, воно повинне бути пов'язано з мінералогією,стратиграфією, тектонікою, літологією, петрографією, геоморфологією іт.д. Практично майже кожна комплексна характеристика родовища разом зописом структури, мінералогії і інших особливостей містить відомості пройого геохімію. Є дослідження, спеціально присвячені геохімії окремихродовищ. Кларки і рудоутворення. Поняття про кларки довгий час невикористовувалося при аналізі рудоутворення. Разом з тим воно необхіднепри вивченні рудних родовищ, оскільки від величини кларка багато в чомузалежать число мінералів і генетичних типів родовищ, їх запаси, вмістметалів в рудах і т.д. Кларки концентрації в рудах коливаються в сотні тисяч раз. але імпульсиміграції, рівні 1п КК, порівняно міняються слабо — в межах одногопорядку. Це зв'язано з тим, що кларки концентрації входять у формулу іпід знаком логарифма. Мінімальний вміст елементів в руді також знаходить зв'язок з кларками іхімічними властивостями. Так, для чорних металів мінімальний вміст вруді рівно 20—25 %, для кольорових — 0.5 1,0, для рідких- 0,1—0,2, дляблагородних — 0,0005%.

Геохімія ландшафту, науковий напрямок, що виник на кордоні географії і геохімії в 40-х роках 20 ст. Вивчає міграцію хімічних елементів у ландшафті, використовуючи з цією метою ідеї та методи геохімії, біогеохімії особливо.Перші підходи до вивчення Геохімії ландшафту були зроблені в працях радянських вчених В. І. Вернадського про біосферу (в 1926) і А. Є. Ферсмана з геохімії пустель і полярних областей (в 1931). Засновником Геохімії ландшафту як самостійного наукового напрямку був радянський вчений Б. Б. Полин, який в 1946 сформулював завдання, основні поняття і розробив методику досліджень Геохімія ландшафту

Геохімія ландшафту класифікує міграцію елементів за формами руху матерії.Провідне значення в більшості ландшафтів має біогенна міграція, що виражається в біологічному круговороті атомів, освіта та розкладанні органічних речовин. У результаті круговороту сонячна енергія перетворюється в дієву хімічну енергію. Фізико-хімічна міграція в основному розвивається у водах ландшафту. Вона визначає багато його геохімічних особливостей. За характерними іонам природних вод розрізняють кислі (Н +), кальцієві (Ca2 +) та інші ландшафти. Ділянки земної поверхні, відмічені певними особливостями міграції, іменуються геохімічними ландшафтами, всі їх частини - вододіли, схили, долини і т. д. - пов'язані між собою міграцією атомів. Особливості міграції покладені в основу геохімічної класифікації ландшафтів СРСР і складання ландшафтно-геохімічних карт для території СРСР і окремих регіонів.

Важливим принципом Геохімії ландшафту є історизм. Вивчення геохімічних особливостей ландшафтів минулих геологічних епох становить зміст історичної Геохімії ландшафту. Вона застосовується при пошуках корисних копалин, в охороні здоров'я.

Дані досліджень геохімії ландшафтів використовують при пошуках корисних копалин, у медичній географії, при розв'язанні питань охорони навколишнього середовища тощо.

До компонентів природних систем можна віднести атоми, іони, елементи.

 

 

2) Роль розчинності акцесорних мінералів в магматичній еволюції.(?)




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.