Класифікацій магматичних порід

Андезитмас світло-сірий або світло-коричневий та коричневий колір, міцність 280-300 МПа. Використовується для виготовлення крупного заповнювача для кислотостійких бетонів. Є аналогом діориту. Погодостійкий. Добре розколюється у трьох напрямках.

Базальт- аналог габро. Структура прихованокристалічна, іноді склопо­дібна. Відрізняється великою твердістю. Використовується як крупний запов­нювач для бетонів, а також у вигляді штучних блоків. З базальту вигото­вляють грубе, тонке, штапельне і супертонке базальтове волокно. Середня густина штапельного волокна становить до 100 кг/м³, що забезпечує високу тепло- і звукоізоляцію.

1.2. Осадові гірські породи

Зовнішні (екзогенні) геологічні процеси зумовлюють руйнування утворе­них раніше гірських порід, перенесення, відкладення, накопичення і цемента­цію або кристалізацію матеріалу, який перемістився. В результаті таких природних процесів на поверхні землі, на дні водоймищ або в порожнинах карстових печер утворюються гірські породи, які одержали назву осадових.

Отже, осадові гірські породи с вторинними і утворюються із раніше ви­никлих магматичних, метаморфічних та повторно із тих самих осадових. Оса­дові гірські породи складають три четвертих поверхні земної кори. Товщина шарів таких порід може становити до 15 км і більше, тому осадові породи ши­роко застосовують у будівництві як природний кам'яний матеріал та вихідну сировину для одержання штучних кам'яних матеріалів, а також мінеральних в'яжучих. Крім того, ці породи є сировиною для.хімічної промисловості. У шарах осадових порід знаходяться руди багатьох металів і такі корисні копалини як природний газ, нафта.

На існуючі гірські породи діють різноманітні природні чинники (фізичні хімічні, біологічні). Внаслідок фізичного, хімічного, або біологічного руйну­вання магматичних порід утворюються осадові породи. За умовами походжен­ня та нагромадження осадові породи поділяють на:

- уламкові (валуни, галька, гравій), які утворюються під час руйнування інших гірських порід під дією фізико-механічних впливів води, впру, льоду, повітряних потоків з наступним перенесенням та відкладенням уламків у вигляді осадів гравію, піску тощо;

- хімічні (гіпс, мергель, опока), які утворюються в результаті хімічних процесів вивітрювання інших гірських порід (гідролізу, окиснення, гідратації, карбонізації тощо) та випадання осадів з підземних вод,, відкритих і закритих водоймиш. Концентровані природні розчини є джерелом утворення потужних пластових осадів карбонатних, сульфатних, галоїдних, гідрооксидних та шших гірських порід;

- органогенні або біохімічні (вапняк, крейда, трепан, діатоміт), які утво­рюються в результаті відмирання та осадженнярештків живих організмів.

Структура і текстура.

Для уламкових осадових порід є характерною уламкова структура, яка за розмірами зерен поділяється на такі групи:

- грубоуламкова, камінчаста (псефіти) - розмір уламків більший за 2 мм; характерна для гравію, брекчїй, конгломератів;

- середньоуламкова, піщана (псаміти) - розмір уламків 0,1 - 2,0 мм;

- дрібноуламкова, пилувата (алеврити) - розмір уламків 0,01 - 0,1 мм; характерна для лесів, алевритів, алевролітів;

- тонкоуламкова, глиниста (целіти) - розмір уламків менший за 0,01 мм. Тонкоуламкову структуру часто називають земчистою.

Крім того, незалежно від розміру уламків, уламкові породи можуть мати пухку або зцементовану структуру. Пухкі породи являють собою суміш не скріплених між собою уламків різних розмірів. Породи, окремі зерна яких скріплені між собою за допомогою іншої речовини, називаються зцементова­ними, а скріплююча речовина - цементом. Для зцементованих порід характер­на щільна (суцільна) текстура.

Визначаючи уламкові породи, враховують також форму уламків які ви-

вчають візуально або за допомогою лупи. Розрізняють уламки кутасті (необка-тані), округло-кутасті (напівобкатані), округлі (обкатані). За формою зерен можна зробити висновок про походження уламкової породи.

Структура хімічних та органогенних осадових порід здебільшого кристалічно-зерниста:

- крупнокристалічна (зерна більші за 1 мм); середньокрїїсталічна (зерна 0,1 — 1 мм);

- прихованокристалічна, щільна (зерна менші за 0,1 мм).

Для них властива також землиста структура (крейда, боксит, опока).

Менш розповсюдженою є оолітова (сферолітова) структура, коли порода вся або частково складається з радіальних або концентричних за будовою кульок - "рибна ікра". Наприклад, оолітовий вапняк - це маса із щільно притис­нутих "кульок", які складені концентричними оболонками кальциту навколо ядра. Ядром кристалізації може бути піщинка або уламок раковини. Кожна, із вказаних структур залежно від розміру частинок або кристалів породи має уточнювальну назву. Для уламкової структури характерні такі уточнювальні назви: конгломе­ратова, брекчієподібна, грубозерниста (значний вміст зерен понад 1 мм); крупно-, середню-, дрібно- і тонкозерниста (0,05...0Д мм). Якщо розміри частинок породи наближаються до розмірів частинок пилу чи глини, то структура мас, відповідно, назву пилувата (алевролітові) або глиниста (аргілітові).

Найхарактернішою для осадових гірських порід є сланцювата (шарувата) тексіура. Розрізняють горизонтальну, похилу, хвилясту (флюїдальна) шаруваті текстури. Виділяють також текстури у вигляді суцільної щільної чи пористої

маси. Залежно від розміру пор такі текстури називають кавернозними (ніздрю­ватими), крупнопористими або мікропористими.

Поиск по сайту: