Таїнственний сенс подружжя

Дуже виразно тут вказана ціль, до чого була покликана подружня спільнота.

Старий Завіт виразно доводить, що Бог, створивши першу людську пару, рівночасно став Творцем подружжя. В планах Бога Творця від самого початку було подружжя святе, нерозривне і одношлюбне. Один чоловік і одна жінка становили одне тіло. Бог не дав чоловікові багато жінок, а ні жінці багато чоловіків. Створивши двох, віддав їх один одному, щоб впродовж всього життя йшли разом у подружній спільноті. Чоловік і жінка є рівні по природі і гідності (бо створені Богом, є Його ділом), але різняться по статі. Бог створив чоловіка і жінку один для одного. Вже сама природа вимагає подружжя моногамного (одношлюбного) і нерозривного. Тільки таке подружжя є досконале – здатне до реалізації своїх цілей (взаємної любові, а також народження і виховання потомства).

І саме тому, в акті створення першої людської пари - першої спільноти, знаходиться джерело старозавітного подружнього зв’язку.

Далі в книгах пророків: Ісаї, Єремії, Єзекиїла, Даниїла, Осії та інших знаходимо зв'язок любові між чоловіком та жінкою, як віддзеркалення та образ нероз­ривного союзу Бога та його народу. Про цей союз, у одному із своїх повчань на тему подружжя, говорить Іван Павло II: "Сопричастя поміж Богом та його народом, котре являється головним змістом Об'явлення та стержнем релігійного досвіду Ізраїлю, знаходить свій чудовий вираз у союзі любові котрий єднає чоловіка та жінку. Тому то головний зміст Божого одкровення "Бог любить свій народ" є висловлений також і через ті живі та конкретні слова, якими чоловік та жінка висловлюють свою подружню любов. Зв'язок їх любові стає образом та знаком Сою­зу, який єднає Бога із його народом" (РС 12).

В багатій на літературні образи мові старозавітних пророків Бог являється «супругом» Ізраїлю. Цей термін адекватно передає любов, інтимну близькість та вірність Бога супроти вибраного народу.

Бог вибрав Ізраїль, полюбив його, вивів із єгипетської неволі та уклав із ним союз любові - подружжя, зберігаючи завжди вірність зі свого боку. Але Ізраїль виявляється невірною дружиною, зраджує Бога, гониться за іншими богами, забуває за добродійства свого Чоловіка. Невірність народу супроти Бога - це подружня зрада, розпуста. Але невірність Ізраїлю не перекреслює раз назавжди подружнього союзу з Богом, котрий залишається вірним, незважаючи на прикрий досвід зради. Бог через своїх святих пророків кличе свою дружину до повернення та до подружньої вірності.

Ця безмежна Божа любов, яка ніколи не в'яне та не розчаровується стає моделлю і для реального подружнього життя, а історія спасіння - шляхом виховання до дозрілої любові. Таким чином вже у Старому Завіті зроблено перші штрихи до духовного портрету подружжя: спільнота життя, любов, вірність, нерозривність, вірність, навіть в ситуації подружньої зради.