Основні положення Конституції США

- Законодавча влада належить двопалатному конгресу. Нижня палата (Палата депутатів) формується відповідно до кількості населення у штаті, верхня (Сенат) представлена двома депутатами від кожного штату незалежно від кількості населення.

- Будь-який законопроект приймається і обговорюється обома палатами Конгресу і після схвалення подається Президентові на підпис, після чого набирає чинності. Відхилений Президентом законопроект шляхом застосування ним відкладального вето може набрати чинності після повторного Його схвалення двома третинами голосів Конгресу.

- Виконавчу владу Конституція вручила Президенту.

- Судова влада належить Верховному Суду і місцевим федеральним судам.

Конституція проголошувала Сполучені Штати Америки президентською республікою, особливостями якої є: поєднання повноважень глави держави і глави уряду в особі президента; позапарламентський метод обрання президента і формування уряду; відсутність у президента права розпуску найвищого законодавчого органу; відсутність у конгресу права приймати вотум недовіри до уряду; заборона членам уряду бути депутатами конгресу і навпаки.

У фундамент конституційної системи США закладено три принципи: а) розподілу державної влади; б) федералізму; в) судового конституційного нагляду.

По-перше, всі три гілки влади мають різні джерела формування. Носій законодавчої влади - конгрес - є двопалатним, в якому кожна з палат формується певним чином. Палата представників обирається виборчим корпусом, до складу якого на час прийняття Конституції входили лише білі чоловіки - власники з віковим цензом у 25 років. Сенат обирався легіслатурами штатів. Носій виконавчої влади - президент - обирався непрямим голосуванням колегією виборщиків, котрі обиралися населенням штатів. Верховний Суд формується спільно президентом і сенатом.

По-друге, всі органи державної влади мають різні терміни повноважень. Палата представників обирається на два роки. Сенат не має терміну повноважень, але кожні два роки відбувається ротація його складу на одну третину. Президент обирається на 4 роки. Члени Верховного Суду обіймають свої посади довічно, за умови "бездоганної поведінки". Такий порядок забезпечував кожній з гілок влади певну самостійність і не допускав одночасного поновлення їх складу. Таким чином, створювалася стійкість і стабільність верхнього ешелону державної машини.

По-третє, Конституція передбачила кожній з гілок влади можливість нейтралізувати узурпаторські спроби іншої гілки. Мається на увазі те, що конгрес як суверенний законодавчий орган одержав право відхилити будь-які законопроекти президента. Сенат може відхилити будь-яку кандидатуру, запропоновану президентом для обіймання державної посади (для її затвердження необхідна згода двох третин сенату). Конгрес може притягнути президента до відповідальності в порядку імпічменту і звільнити його з посади1. Важливим конституційним засобом впливу президента на конгрес стало його відкладальне вето. Його можна було подолати повторним голосуванням не менше двох третин голосів обох палат конгресу. Члени Верховного Суду призначаються президентом за порадою і згодою сенату. Це означає, що запропоновані президентом кандидатури повинні дістати схвалення двома третинами голосів у сенаті. Федеральні судді могли бути звільнені з посади відповідно до процедури імпічменту з боку конгресу.

Принцип федералізму передбачає відносно жорстке розмежування сфер компетенції федеральної влади і влади штатів. При цьому значна питома вага прав "суверенних" штатів делегувалася федеральному урядові. Маючи статус суверенних державних утворень, штати насправді не володіють усіма атрибутами суверенітету:

- позбавлені зовнішньополітичних повноважень;

- обмежена їх влада у фінансовій сфері;

- жоден штат не має права змінити у себе форму правління, закріплену Конституцією США;

- штати абсолютно позбавлені права на вихід з федерації.

Третім принципом політичної системи США є судовий конституційний нагляд. Його суть полягає у тому, що судді Верховного Суду мають право визначати як такі, що не відповідають Конституції держави і тим самими визнавати недійсними, закони конгресу і акти виконавчої влади. Такі рішення Верховного Суду є остаточними і обов'язковими для всіх державних органів. Конституційний нагляд перетворився на могутній засіб пристосування Конституції до зміни соціально-економічних умов життя суспільства. З іншого боку, це - знаряддя, за допомогою якого судова влада може впливати на законодавчу владу, виконавчі органи і політичний процес у цілому.

Після прийняття Конституції США за формою державного устрою стали федерацією з сильним центральним державним апаратом. Коло питань, що належали до компетенції федеральних органів, було не досить великим. Це - зовнішня політика, збройні сили і оборона країни, еміграція та імміграція, зовнішня торгівля і зв'язок між штатами, фінансові питання, пов'язані з федеральним бюджетом. Питання, що не зачіпали інтереси федерації, вирішувалися штатами самостійно. В них працював свій державний апарат і діяли свої конституції. Останні, на відміну від Конституції США, були більш гнучкими і систематично зазнавали численних змін.

Білль про права

Оригінальний та добре відпрацьований текст Конституції США не містив у собі жодної статті, присвяченої громадянським правам і свободам. Тому ще в період її ратифікації окремі штати висували вимогу включити до федеральної конституції декларацію громадянських прав за зразком тих, які були у конституціях штатів.

Першому конгресові, скликаному на основі нової Конституції, довелося зайнятися поправками до неї. У червні 1789 р. було внесено перші 10 поправок, які до грудня 1791 р. були ратифіковані штатами і вступили в силу. Вони одержали назву Білля про права, оскільки так чи інакше торкалися політичних та особистих прав і свобод громадян. Перша поправка забороняла конгресові США видавати закони, спрямовані на обмеження свободи слова, друку, зборів, петицій, релігійних сповідань. Друга - дозволяла громадянам держави носити зброю. Третя-четверта поправки встановлювали недоторканність житла, забороняли довільні обшуки, визнавали таємницю листування.П'ята - стверджувала, що справа доказу вини покладається в усіх випадках на обвинувача і що ніхто не може бути позбавлений життя, свободи, власності інакше ніж через суд. Шоста-восьма поправки присвячені процесуальним принципам і гарантіям, визначалося коло цивільних та кримінальних справ, які повинні розглядатися за участі присяжних засідателів. Заборонялися надзвичайні податки і штрафи, а також жорстокі й нехарактерні покарання. Дев'ята-десята поправки вказували, що перераховані у цьому документі громадянські права і свободи не виключають і не применшують інших прав. Вони є невід'ємними для всіх громадян штатів.

Прийняття Білля про права було безперечною перемогою американської демократії. Короткі, стислі приписи, зафіксовані в цьому документі, одержали детальне тлумачення в багатьох рішеннях Верховного Суду, деталізовані в сотнях актів конгресу. І все ж Конституція США, конституції штатів, Білль про права залишили осторонь як автохтонне населення американського континенту, так і вимушених іммігрантів до Сполучених Штатів (рабів-негрів).

Історично склалося так, що у Сполучених Штатах встановилася форма правління у вигляді президентської республіки. Система американської Конституції у тій її частині, котра стосується взаємовідносин законодавчої та виконавчої влади, не знайшла уподібнення на європейському континенті. В Європі буржуазні держави розвивалися в напрямі конституційної монархії, а згодом - до парламентської республіки. Саме тоді система президентської республіки США стала зразком для більшості держав Латинської Америки, що виникли у XIX ст.

Наступний розвиток США у XIX ст. характеризувався, насамперед, розширенням території держави і відповідним зростанням числа штатів. Від прийняття Конституції до громадянської війни територія держави збільшилася у кілька разів. У 1803 р., скориставшись сприятливою обстановкою, Томас Джефферсон за 15 млн доларів купив у Наполеона Бонапарта величезну Луїзіану, яка простяглася від Мексиканської затоки до Канади. Це подвоїло первісну територію США, на якій було утворено 12 теперішніх штатів.

У результаті американо-мексиканської війни 1846-1848 рр. Мексика змушена була віддати Сполученим Штатам Техас, Каліфорнію, Аризону, Нью-Мексико, Неваду, Юту і частину Колорадо. Придбана територія перевищувала сучасну територію Німеччини і Франції разом узятих.

У 1867 р. російський імператор Олександр II за сміхотворну суму (7,2 млн доларів) продав величезну Аляску, площа якої у три рази перевищує площу Франції. В результаті іспано-американської війни 1898 р. США захопили Пуерто-Рико, острови Гуам і Філіппіни, окупували Кубу.

Поиск по сайту: