Банківське право ґрунтується на принципах, які притаманні всьому національному праву, але має свої специфічні принципи. До принципів банківського права належать:
принцип свободи економічної діяльності. Суб’єкти банківської діяльності мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству. Обмеження у здійсненні банківської діяльності передбачаються законодавством України;принцип неухильного виконання економічних нормативів, встановлених НБУ, норм чинного законодавства. Цей принцип зобов’язує суб’єктів банківських правовідносин дотримуватись правил поведінки, приписуваних нормами банківського права;
принцип задоволення потреб клієнтів та максималізації отримання прибутку банками;
принцип добровільності взаємовідносин і взаємної заінтересованості банківських установ та їх клієнтів. Суб’єкти банківських правовідносин (при кредитуванні, організації розрахунків) будують відносини на підставі рівності сторін, їх диспозитивності та ініціативності у формуванні та виконанні прав і обов’язків. У цих відносинах проявляються взаємна воля і свідомість учасників;принцип підтримки конкуренції та заборони економічної діяльності, що спрямована на монополізацію й недобросовісну конкуренцію. Це означає, що банкам забороняється укладати угоди з метою обмеження конкуренції в банківській діяльності, а також монополізації умов надання кредитів, інших послуг, встановлення процентних ставок і комісійної винагороди. Комерційні банки не мають права без згоди НБУ зменшувати розмір статутного фонду і розподіляти резерви серед акціонерів, об’єднуватися з іншими банками. Контроль за дотриманням антимонопольного законодавства у сфері банківської діяльності здійснює Антимонопольний комітет України (АКУ). Реорганізація комерційних банків проходить за погодженням з АКУ у випадках, передбачених чинним законодавством. принцип контролю і нагляду за діяльністю банків та інших кредитно-фінансових установ. У належному функціонуванні банківської системи найважливіша роль відводиться контролю. Без нього не може здійснюватися економічна діяльність, за його допомогою забороняється втручання держави у внутрігосподарську сферу комерційних банків, підприємств, забезпечується законність у банківській сфері, запобігання правопорушень, за його сигналами притягуються до відповідальності винні особи.
Джерела банківського права.
В юридичній науці під джерелом права розуміють зовнішню форму вираження права. В банківському законодавстві виділяють наступні джерела права: 1. НПА: 1) Конституція України. Норми КУ встановлюють компетенцію органів законодавчої, виконавчої влади у сфері кредитно-грошової політики, обігу державних цінних паперів. В КУ закріплені загальні принципи і положення, що стосуються банківської діяльності держави. Напр., зазначено, що забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави – НБУ. 2) Міжнародні договори (конвенції). Женевські вексельні конвенції 3) ЗУ «Про НБУ», «Про банки і банківську діяльність», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». 4) Укази ПУ, Постанови КМУ 5) Постанови Правління НБУ, нормативно-правові акти міністерств, інших центр. органів виконавчої влади. нпа НБУ підлягають обов’язковій реєстрації в Мін’юсті. 2. Банківські звичаї Правила ділового обігу, що склались в банківській практиці і за якими визнається юридична обов’язковість (напр., Уніфіковані правила Міжнарод.торгової палати по інкасо). 3. М-н банківські стандарти– розробляються М-н організацією зі стандартизації спільно з Європейським Комітетом з банківських стандартів. 4.Судова практикаРоз’яснення Вищого Господарського суду України. 5) Локальні актиприймаються банками та іншими фінансовими установами (Положення, Типові договори, Правила).