У XIV—XV ст. в історії європейського мистецтва відбуваються кардинальні зміни. Вони визначають долю мистецтва на кілька століть. Цей переворот у мистецтві відбувся в Італії та має назву Відродження (французькою — Ренесанс). Що ж відроджувалось у мистецтві? Середньовічна культура була звернена до споглядання божественного, вічного, а епоха Відродження у центр світобудови ставила людину, вона знову звернулась до реального світу, так само, як і античне мистецтво. Таким чином відроджується античні ідеали, звідси й назва всієї епохи. Відродження намагається знайти нові форми мистецтва, поєднати античність та середньовіччя, досягти гармонії земного та небесного.
Хронологічні рамки всієі епохи Відродження (кінецьХШ - перша третина XVI ст.) і періодизація:
Проторенесанс (дученто, кінець XIII - початок XIV ст.);
Період готичної реакції (треченто, середина і друга половина XIV ст.);
Раннє Відродження (кватроченто, XV ст.);
Високе Відродження (чінквіченто, кінець XV- перша третина XVI ст.).
Поняття "Пізнє Відродження" для визначення особливостей суспільного і художнього розвитку Італії в XVI ст.
Джотто ді Бондоне (1267-1337)
Джотто називають передвісником Відродження. Замість чудес, що любили зображати у своїх сюжетах художники, Джотто вводить у живопис достовірну натуру. Його мистецтво ще пов'язане із середньовічним, але у ньому вже вгадується близькість оновлення усіх засобів живопису. Послідовники Джотто перевершили його у вірності натурі, проте саме Джотто зробив перший крок на цьому шляху. Найбільше враження на сучасників справили розписи капели дель Арена у місті Падуї. Капела (каплиця) знаходилась на місці античного амфітеатру, звідси й назва «капела при арені». Три ряди фресок, що опоясують це приміщення, розповідають про життя Христа, його Матері, та її батьків — Іоакіма та Анни.
Одна із фресок зображує євангельський сюжет «Сон Іоакіма», коли крилатий Дух приносить звістку про те, що в Іоакіма народиться дочка. Сцена сповнена простоти та умиротворення.
Фігури людей у Джотто немов висічені з каменю. Герої його фресок — це люди, що твердо стоять на землі, вони не схожі на середньовічних ангелів. У своєму живописі Джотто
Фрагменти фресок. Капела дель .
Арена в м.Падуі.1310р.
намагався відобразити моральний ідеал людини — доброї та стійкої у боротьбі зі злом. Ця думка особливо чітко виражена у фресці «Узяття Христа під варту» («Цілунок Іуди»). Іуда обіймає Христа, щоб закарбувати свій зрадницький цілунок. Чистий і благородний профіль Христа протиставлено грубому профілю Іуди, ясний погляд — підступному, зло — добру. Цей поєдинок відбувається серед натовпу. У єдиному пориві злоби зметнулись вгору мечі, палиці, смолоскипи та списи. Але благородний образ Христа, його спокій зупиняє людей, збуджує їхню цікавість. Про самого художника, як про людину, відомо дуже небагато. Він був другом великого поета Данте, займався не лише живописом, але й архітектурою, скульптурою. Прожив Джотто майже 70 років, був заможним та відомим художником. Його поховали з великими почестями у соборі рідного міста Флоренції.
Колискою великого мистецтва Відродження стало місто Флоренція. Флоренція мала успіх у торгівлі, банківській справі, мистецтві. Там народжувались найбільш передові ідеї свого часу, там творили художники: Брунеллескі, Донателло та Мазаччо, що їх називають батьками Відродження. Художник вже почував себе не безіменним ремісником, як у середні віки, але майстром, чиї витвори дарують безсмертя.
Філіппо Брунеллескі (1377-1446)
Найбільш відома робота цього архітектора — купол собору Санта Марія дель Фйоре, що став символом Флоренції. Коли Брунеллескі підключився до роботи, собор вже будувався майже сто років. Перед архітектором постало завдання — перекрити куполом величезний проліт понад готовою конструкцією будівлі. Флорентійці бажали, щоб купол собору був найбільшим та найвищим. Брунеллескі блискуче виконав це завдання. Він вигадав складну систему купольного перекриття, застосувавши новаторські технічні та інженерні знахідки. Купол має форму восьмигранника, і хоча його вага 9000 т, а діаметр 42 м, він не здається важким та громіздким. Основні лінії восьмигранника є лаконічними та виразними, вони створюють враження пружності та динамічності. Обкладені мармуром ребра чітко вирізняються на фоні червоної черепиці. Купол немов росте із землі, гордовито та величаво.
Інша будівля Брунеллескі — Виховательський будинок. Архітектурний вигляд будівлі ритмічний та чіткий: пружні арки на тонких колонах утворюють лоджію, призначену для прогулянок дітей. У будівлях Брунеллескі відчувається досвід античних зодчих. Брунеллескі був різнобічним майстром, він відкрив закони перспективи у живописі та архітектурі, що стало переворотом у мистецтві.
Донателло (1386-1466).
Справжнє ім'я художника Донателло — Донато ді Нікколо ді Бетто Барді. Друг Брунеллескі, він брав участь в оздобленні собору Санта-Марія дель Фйоре та дзвіниці.
У 1416 р. цех зброярів замовив Донателло мармурову статую святого Георгія. Вона стала одним із найвідоміших витворів Відродження. Святий Георгій представлений у вигляді юного воїна, що спирається на щит, у латах, із плащем, накинутим на одне плече. Донателло художньо осмислює досвід античних скульпторів, але духовний зміст образу — новий. У ньому підкреслені рішучість, сміливість, простота і шляхетність.
«Давид».
Біблейський Давид — юний пастух, що переміг Голіафа. Давид зображений у момент перемоги, біля його ніг — відрубана голова велетня. Це перша оголена статуя епохи Відродження. Як і античні майстри, Донателло стверджує, що краса тіла повинна відповідати красі духу. Прекрасний хлопчик-пастух перетворюється на символ героїзму.
Мазаччо (1401-1428).
Мазаччо за своє коротке творче життя зумів багато зробити для розвитку мистецтва Його головною роботою стали фрески у капелі родини Бранкаччі у храмі Санта-Марія дель Карміне. Так само, як і Джотто, Мазаччо зображує біблейських героїв якомога більш схожими на реальних людей. На фресці «Чудо зі статиром» (статир — дрібна монета) фігури не безтілесні, вони немов виліплені світлотінню, поміщені у тривимірний простір. Обличчя мають індивідуальні риси, у деяких навіть знаходили схожість із сучасниками художника. Пейзаж втратив той «іграшковий» характер, що був присутній ще у Джотто. Види гір, дерев із листям вжеміцно пов'язані з порою року та місцем подій.
Творчість Мазаччо стала зразком для найкращих майстрів Фло-
Мозаччо. Чудо зі статиром.. 1427-1428р.
ренціі, що приходили до капели навчатись мистецтву. Серед них був і великий Мікеланджело.