Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Філіппо Брунеллескі (1377-1446)



МИСТЕЦТВО ДОБИ ВІДРОДЖЕННЯ.

У XIV—XV ст. в історії європейського мистецтва відбувають­ся кардинальні зміни. Вони визначають долю мистецтва на кілька століть. Цей переворот у мистецтві відбувся в Італії та має назву Відродження (французь­кою — Ренесанс). Що ж відроджувалось у мистецтві? Середньовічна культура була звернена до споглядання божественного, вічного, а епоха Відродження у центр світобудови ставила людину, вона знову звернулась до реального світу, так само, як і античне мистецтво. Таким чином відроджується античні ідеали, звідси й назва всієї епохи. Відродження намагається знайти нові форми мистецтва, поєднати античність та середньовіччя, досягти гармонії земного та небесного.

Хронологічні рамки всієі епохи Відродження (кінецьХШ - перша третина XVI ст.) і пе­ріодизація:

Проторенесанс (дученто, кінець XIII - початок XIV ст.);

Період готичної реакції (треченто, середина і друга половина XIV ст.);

Раннє Відродження (кватроченто, XV ст.);

Високе Відродження (чінквіченто, кінець XV- перша третина XVI ст.).

Поняття "Пізнє Відродження" для визначення особливостей сус­пільного і художнього розвитку Італії в XVI ст.

Джотто ді Бондоне (1267-1337)

Джотто називають передвісником Відрод­ження. Замість чудес, що любили зображати у своїх сюжетах художники, Джотто вводить у живопис достовірну нату­ру. Його мистецтво ще пов'язане із середньо­вічним, але у ньому вже вгадується близькість оновлення усіх засобів живопису. Послідовники Джотто перевершили його у вірності натурі, проте саме Джотто зробив перший крок на цьому шляху. Найбільше враження на сучасників справи­ли розписи капели дель Арена у місті Падуї. Капела (каплиця) знаходилась на місці ан­тичного амфітеатру, звідси й назва «капела при арені». Три ряди фресок, що опоясують це приміщення, розповідають про життя Христа, його Матері, та її батьків — Іоакіма та Анни.

 
 

Одна із фресок зображує євангельський сюжет «Сон Іоакіма», коли крилатий Дух приносить звістку про те, що в Іоакіма на­родиться дочка. Сцена сповнена простоти та умиротворення.

Фігури людей у Джотто немов висічені з каменю. Герої його фресок — це люди, що твердо стоять на землі, вони не схожі на середньовічних ангелів. У своєму живописі Джотто

Фрагменти фресок. Капела дель .

Арена в м.Падуі.1310р.

намагався відо­бразити моральний ідеал людини — доброї та стійкої у боротьбі зі злом. Ця думка особ­ливо чітко виражена у фресці «Узяття Христа під варту» («Цілунок Іуди»). Іуда обіймає Христа, щоб закарбувати свій зрадницький цілунок. Чистий і благородний профіль Хри­ста протиставлено грубому профілю Іуди, ясний погляд — підступному, зло — добру. Цей поєдинок відбувається серед натовпу. У єдиному пориві злоби зметнулись вгору мечі, палиці, смолоскипи та списи. Але бла­городний образ Христа, його спокій зупиняє людей, збуджує їхню цікавість. Про самого художника, як про людину, ві­домо дуже небагато. Він був другом великого поета Данте, займався не лише живописом, але й архітектурою, скульптурою. Прожив Джотто майже 70 років, був заможним та відомим художником. Його поховали з великими почестями у соборі рідного міста Флоренції.

Колискою великого мистецтва Від­родження стало місто Флоренція. Флоренція мала успіх у торгівлі, банківській справі, мистецтві. Там народжувались найбільш передові ідеї свого часу, там творили худож­ники: Брунеллескі, Донателло та Мазаччо, що їх називають бать­ками Відродження. Художник вже почував себе не безіменним ремісником, як у середні віки, але майстром, чиї витвори дарують безсмертя.

Філіппо Брунеллескі (1377-1446)

Найбільш відома робота цього архітектора — купол собору Санта Марія дель Фйоре, що став символом Флоренції. Коли Брунел­лескі підключився до роботи, собор вже будувався майже сто років. Перед архітектором постало завдання — пере­крити куполом величезний проліт понад готовою конструкцією будівлі. Флорентійці бажали, щоб купол собору був найбільшим та найвищим. Брунеллескі блискуче виконав це завдання. Він вигадав складну систему купольного перекриття, застосувавши но­ваторські технічні та інженерні знахідки. Купол має форму восьмигранника, і хоча його вага 9000 т, а діаметр 42 м, він не зда­ється важким та громіздким. Основні лінії восьмигранника є лаконічними та вираз­ними, вони створюють враження пружно­сті та динамічності. Обкладені мармуром ребра чітко вирізняються на фоні червоної черепиці. Купол немов росте із землі, гордо­вито та величаво.

Інша будівля Брунеллескі — Вихователь­ський будинок. Архітектурний вигляд будівлі ритмічний та чіткий: пружні арки на тонких колонах утворюють лоджію, призначену для прогулянок дітей. У будівлях Брунеллескі відчувається досвід античних зодчих. Брунел­лескі був різнобічним майстром, він відкрив закони перспективи у живописі та архітек­турі, що стало переворотом у мистецтві.

 

Донателло (1386-1466).

Справжнє ім'я художника Донателло — Донато ді Нікколо ді Бетто Барді. Друг Брунеллескі, він брав участь в оздоб­ленні собору Санта-Марія дель Фйоре та дзвіниці.

У 1416 р. цех зброярів замовив Донателло мармурову статую святого Георгія. Вона стала одним із найвідоміших витворів Відродження. Святий Георгій представле­ний у вигляді юного воїна, що спирається на щит, у латах, із плащем, накинутим на одне плече. Донателло художньо осмислює досвід античних скульпторів, але духовний зміст образу — новий. У ньому підкреслені рішу­чість, сміливість, простота і шляхетність.

«Давид».

Біблейський Давид — юний пастух, що пе­реміг Голіафа. Давид зображений у момент перемоги, біля його ніг — відрубана голова велетня. Це перша оголена статуя епохи Відродження. Як і античні майст­ри, Донателло стверджує, що краса тіла повинна відповідати красі духу. Прекрасний хлопчик-пастух перетворюється на символ геро­їзму.

 

Мазаччо (1401-1428).

 

 

Мазаччо за своє коротке творче життя зумів багато зробити для розвитку мистецтва Його головною роботою стали фрески у капелі родини Бранкаччі у храмі Санта-Марія дель Карміне. Так само, як і Джотто, Ма­заччо зображує біблейських ге­роїв якомога більш схожими на реальних людей. На фресці «Чудо зі статиром» (статир — дрібна монета) фігури не без­тілесні, вони немов виліплені світлотінню, поміщені у тривимірний простір. Обличчя мають індивідуальні риси, у деяких навіть знаходили схожість із сучасниками художника. Пейзаж втратив той «іграшковий» ха­рактер, що був присутній ще у Джот­то. Види гір, дерев із листям вжеміцно пов'язані з порою року та місцем подій.

Творчість Мазаччо стала зразком для найкращих майстрів Фло-


Мозаччо. Чудо зі статиром.. 1427-1428р.

ренціі, що приходили до капели навчатись мистецтву. Серед них був і великий Мікеланджело.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.