Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Роль біоритмів у забезпеченні життєдіяльності людини

Здоровий спосіб життя

Здоровий спосіб життя — це сукупність ціннісних орієнтацій та установок, звичок, розпорядку і темпу життя, спрямованих на збереження, зміцнення, формування, відтворення здоров’я в процесі навчання і виховання, спілкування, праці та відпочинку.

Історична довідка

Поняття здорового способу життя здавна було предметом дослідження людства. Розуміння здорового способу життя існувало в культурах усіх великих цивілізацій. Уже в Давній Греції та Давньому Римі існував культ тіла, проте там приділяли значну увагу гармонійному розвитку людини. Філософи Давньої Греції вважали людину досконалим і прекрасним витвором природи. Вони навчали людей здорового глузду, помірності та поміркованості.Цицерон визначав здоров’я як правильне співвідношення фізичного і душевного станів. Широко відомі й інші вислови великих давніх мудреців: «пізнай самого себе» та «піклуйся про себе самого».Сьогодні ми живемо в умовах глибокого дисбалансу природних, соціальних і духовних основ людини і середовища. Сталися істотні зміни у свідомості людини. Здоровий спосіб життя в розумінні сучасної людини зазвичай обмежується дотриманням певних норм харчування або підтримкою фізичної форми. Усі ми знаємо користь від дотримання норм здоров’я. Безумовно, це важливо. Але без внутрішнього вдосконалення не можна досягти гармонії розвитку

Здоровий спосіб життя — це перш за все правильно організований розпорядок свого життя, послідовність своїх дій, визначена система праці і відпочинку, характер спілкування з людьми і стиль життя.

2. Складові здорового способу життя :

• збалансоване харчування(вода, оскільки наші клітини здебільшого складаються з рідини; білки, мінеральні речовини — це будівельний матеріал для клітин і тканин; жири, вуглеводи — джерела енергії; вітаміни, мікроелементи — завдяки їм, відбувається обмін речовин.)

• раціональний розпорядок дня (правильний режим сприятливо впливає на нервову систему, зміцнює здоров’я, сприяє нормальному фізичному та розумовому розвитку)

• загартовування (один із методів профілактики захворювань і зміцнення здоров’я. Загартовування повітрям — це найбільш безпечний засіб зміцнення здоров’я, його слід розпочинати з вироблення звички до свіжого повітря.Загартовування сонцем покращує обмін речовин, підвищує вміст гемоглобіну в крові, підсилює кровообіг, стимулює травлення, загаль­ний тонус організму, його стійкість проти інфекції.Загартовування водою позитивно впливає на організм людини. Водні процедури — це обтирання, обливання, душ, купання.)

• позитивний психологічний мікроклімат у родині та колективі

• відсутність шкідливих звичок;

• сформовані гігієнічні навички;

• оптимальний руховий режим;

• духовність.( це внутрішнє психічне життя, моральний світ людини. Якщо розглянути це поняття в аспекті здоров’я, то духовність — це розуміння сенсу життя, його цінностей, місця в житті свого здоров’я та здоров’я інших як основи щастя)

Роль біоритмів у забезпеченні життєдіяльності людини

Біологічні ритми – це періодичний повтор змін характеру та інтенсивності біологічних процесів та явищ у живих організмах.

Видатний хронобіолог Ф. Хальберг поділив усі біологічні ритми на три групи:

• Ритми високої частоти з періодом, що не перевищує півго­динний інтервал. Це ритми скорочення серцевих м'язів, дихання, біострумів мозку, біохімічних реакцій, перистальтики кишечника.

• Ритми середньої частоти з періодом від півгодини до семи діб. Сюди входять: зміна сну і бадьорості, активності і покою, добові зміни в обміні речовин, коливання температури, артеріального тис­ку, частоти поділу клітин, коливання складу крові.

• Низькочастотні ритми з періодом від чверті місяця до одного року: тижневі, місячні і сезонні ритми. До біологічних процесів цієї періодичності належать ендокринні зміни, зимова сплячка, статеві цикли.

Найменший час, яким може реагувати мозок людини її нервова система, становить від 0,5 до 0,8 з. Тому невипадково скорочення нашого серця становить 0,8 з. Приблизно той самий темп руху наших ніг і рук при ходьбі. Інтервал часу у 0,5 - 0,7 з відповідає швидкості наших слухових і зорових рецепторів. Крім цих малих ритмів встановлено ще одне поширена періодичність, що дорівнює 30 хв. Сюди належать цикли сну, скорочення м'язів шлунка, коливання уваги і настрою, і навіть статева активність.

Добові ритми людини цікаві насамперед із тим, що максимум і мінімум активності різних біологічних процесів не збігаються у часі. У ранковий час посилюється перистальтика кишечника (скорочення гладких м'язів кишечника, завдяки яким здійснюється просування харчової грудки по кишечнику) і моторна функція шлунка, відбувається очищення кишечника, а в ввечері найбільш виражена видільна функція нирок. Протягом діб фази працездатності також чергуються з періодами розслаблення і сну.Пік активності людини з 8-12, 15-18 годин.

Встановлено, що на 5-6 годину ранку припадає найбільший добовий під­йом і потенційно має місце найвища працездатність людини. Саме в цей час зростає тиск, серце б'ється частіше, пульсує кров. Опір організму дуже силь­ний. При зустрічі з вірусами і бактеріями є найбільший шанс уникнути інфекції. Після 12 години починає відчуватися втома, реакції людини уповільнюються. Після 14 години наше самопочуття знову починає поліпшуватись. О 15 годині бере початок новий добовий підйом. В цей час можуть інтенсивно тренуватися спортсмени, тому що організм відчуває потребу в рухах, але психічна активність поступово вгасає, організм стає чутливим до болю. Після 18 години зростає тиск крові, ми стаємо нервовими, легко виника­ють сварки з дрібниць. Після 19 години наша увага досягає максимуму, реакції стають незвичайно швидкими. В цей час реєструється найменше дорожньо--транспортних пригод.Після 20 години наш психічний стан знову стабілізується. Цей час придат­ний для заучування текстів, оскільки поліпшується пам'ять.Після 21 години температура тіла знижується, продовжується обмін клі­тин, організм треба готувати до сну. Вночі падає загальний тонус людини. В нашому організмі відбувається «велике очищення».

Добовий ритм фізіологічних функцій є біологічним і доречним. Враховуючи його, людина може напружено працювати в години оптимального стану організму і використовувати періоди порівняно низького рівня активності функцій для поновлення сил.

 

Живопис Київської Русі грав в житті суспільства велику роль. Загальнодоступна мова живопису сприяла утвердженню серед народу християнської релігії, пануючих та нових морально-естетичних цінностей. Живописні зображення у храмах були своєрідною Біблією для тих, хто не знав грамоти.

Важливою складовою частиною художнього оздоблення християнського храму був монументальний і станковий живопис. Основним видом монументального мистецтва Київської Русі був фресковий живопис. Він значно дешевший, але справляв надзвичайний художній ефект. Фресковий розпис потребував доброго вапняного розчину, потрібного набору фарб, в основному мінеральних, і дуже високої майстерності живописців.Давньоруські майстри довершили техніку фрески , новим у мистецькій діяльності давньоруських майстрів стало поєднання мозаїчних і фрескових зображень

Головну баню та середню апсиду в найбагатших церквах прикрашали композиції з мозаїки(зображення чи візерунок, виконані з кольорових каменів, смальти та інш.мат) . Стіни, стовпи і склепіння покривали фресками( живопис фарбами на вапняній або чистій воді,сухій штукатурці). Церкви св. Софії, Золотоверхої Михайлівської, Десятинної, Успенської Печерської)

До нашого часу найкраще збереглося художнє оздоблення Софійського собору у Києві. Основні розписи храму виконували грецькі майстри, запрошені Ярославом Мудрим. Сюжети фресок мали не лише релігійний, а й світський характер. Поруч з постатями Богородиці, архангела Михайла, апостола Павла і св. Георгія, біблійними сценами зображено постаті Ярослава Мудрого, його дружини й дітей. У Софії знаходимо сюжети з життя візантійського та князівського дворів.( зображення урочистого прийому княгині Ольги візантійським імператором у Царгороді, полювання на ведмедя). Давньоруські фрескові розписи збереглися до наших днів у сакральних спорудах Києва і Чернігова, Смоленська і Владимира на Клязьмі, Пскова, Новгорода, Старої Ладоги

Значне місце займали рослинні орнаменти ,зображення звірів. Особливу увагу в художньому оздобленні храму привертають мозаїки. Головний купол прикрашають постаті Христа-Вседержителя та чотирьох ангелів,нижче розташована багатофігурна композиція «Євхаристія» (причащання апостолів, а ще нижче «святительский чин».

Мозаїчні панно виконані на яскравому золотистому фоні і набрані зі смальти(це кольорове скло невеликих розмірів, вживане для мозаїчних робіт.).177кольорів. Наслідуючи тематику розписів храмів майстри створювали мозаїки та фрески у Михайлівському Золотоверхому соборі і Успенській церкві Печерського монастиря. Нові стилістичні особливості простежуються у розписах Кирилівської церкви у Києві. У композиціях фресок змінюються пропорції постатей — вони набувають видовженіших розмірів, стають різкішними, сухішими, обличчя —аскетичнішими.

Однією з найголовніших окрас храмів стають ікони, які виконували візантійські та місцеві маляри. У “Києво-Печерському патерику” згадується чернець Алімпій,який став одним з перших відомих українських іконописців. Зразком найдавнішого станкового живопису стала Володимирська Богоматір, привезена в Київ у XI ст. Цей твір визначного майстра візантійського мистецтва, безперечно, вплинув на формування майстерності давньоруських художників.Ікони почали вбирати у шати із золота і срібла, прикрашати коштовностями, перлами.

 

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.