трансперсональна психологія

Анна Фрейд

его-психологія

захист – загальне означення всіх технік, які Я використовує в конфлікті

проти чого:

· тривожність Над-Я у неврозах дорослих. Я вступає в боротьбу проти потягу на вимогу Над-Я. Над-Я вибудовує стандарти, відповідно до яких сексуальність заборонена, агресія антисоціальна, що несумісно з психічним здоров'ям.

· об’єктивна тривога у дітей. Не обов’язково в дітей має бути Супер-Его, щоб виникли невротичні симптоми. Таким чином дитина захищається від об’єктивної тривоги. Я бачить в інстинктах небезпеку, тому що ті, хто виховує дитину, заборонили їх задовольняти. Страх кастрації у дітей = докорам сумління дорослого.

· захист від тривоги Воно. страх перед силами інстинкту. внаслідок впливу психоактивних речовин чи хвороби Я дуже ослаблене, для того, щоб уникнути затоплення інстинктами, воно вдається до примітивних захистів (параноїдність підчас жару чи в наркотичному сп’янінні). Коли Я переходить до принципу реальності, воно стає ворожою територією для інстинкту, відповідно Я використовує захисні механізми, щоб не бути затопленим інстинктами. Я захищається не тільки потягу, але й від афекту, який його супроводжує.

Основні захисні механізми за Анною Фрейд:

1. регресія

2. витіснення

3. формування реакції

4. ізоляція

5. проекція

6. інтроекція

7. обернення проти себе

8. сублімація

*захисні механізми з тексту

Генезис захисних механізмів

ранні захисні механізми:

· проекція

· інтроекція

для існування ранніх захисних механізмів потрібна диференціація Я і не-Я ( місяців).

зрілі механізми:

всі механізми, які засновані на витісненні. Для витіснення потрібна наявність тричленної структури (Ід-Его-Суперего) (3 рік).

для формування сублімації потрібна наявність зрілого сформованого суперего

регресія не залежить від стадій

Характеристика основних механізмів захисту (дитячих)

Запереченняв фантазії. Нормальна фаза дитячого розвитку. В дорослому віці дозволяє оволодіти тривогою в лише частково. Патологічний прояв – коли потреби задовольняються галюцинаторно.
Заперечення в слові і дії.

Ідентифікайція з агресором.Ідентифікація з агресивною частиною себе. Дідівщина в армії.

Форма альтруїзму.Ідентифікація з іншою людиною заради отримання задоволення.

Мелані Кляйн

· розвиток однієї дитини

· заздрість і вдячність

психоаналітики Ференци, Абрахам

дослідження ранніх об’єктних стосунків

основні теоретичні концепції:

характеристика шизоїдно/параноїдної позиції.

з самого народження в дитини є структура Его, воно не інтегроване, примітивне, його функція – захист від тривоги.

3 причини тривоги:

1. внаслідок інстинкту смерті, і переживається як страх переслідування. Є відпочатково.

Травма народження

3.

ітроекція

Проекція

Раннє Его об’єкт

на шизоїдно-параноїдній позиції (до 4-6 місяців) – сильне розщеплення хорошого і поганого об’єкта

важливо щоб досвід задоволення і хорошої груді переважав досвід незадоволення

на цій позиції формуються захисні механізми:

ідеалізація – перебільшення аспектів хорошої груді через страх поганої переслідуючої.

заперечення – повне заперечення існування поганого об’єкта і ситуацій фрустрації. Є основою формування маніакального психозу.

проективна ідентифікація – переміщення садистичних імпульсів на об’єкт з метою встановлення контролю над ним.

депресивна позиція (6 місяців+) під впливом позитивних переживань, інтегруються улюблені і ненависні частини матері і інтергуються Я-репрезентації.

переживає печаль і провину за нападки (свої) на ненависний об’єкт.

Теорія сепарації-індивідуації Маргарет Малер

Теорія Хайнца Кохута

Маргарет Малер (1897- 1985)

«Психологічне народження дитини».

Знайома з Шандором Ференци.

Дослідження становлення людської ідентичності, як формується Я людини.

Фази процесу

1. народження – 1 місяць - нормальна аутистична фаза. Сприймає небагато подразників зовнішнього середовища, відгороджена «стимульним барєром». Мати виконує функції зовнішнього виконавчого Я, захищає дитину від потрясінь і травм.

2. 1-5 міс. – нормальна симбіотична фаза. Стан злиття з матір’ю, в якому Я ще не відділилось від не-Я, а «всередині» і «зовні» лише поступово починають відчуватись як щось відмінне. Симбіотична орбіта єдності матері і дитини. Емоційна прив’язаність до матері на цій фазі готує грунт для всіх подальших людських взаємин. Відрізняє хороші подразники і погані. Поступово формується уявлення про тілесне Я.

3. 6 місяців – 3 роки – фаза сепарації-індивідуації.

· субфаза диференціації 6-9 місяців – «вилуплювання» дитини, чуттєве зосередження на зовнішньому світі. Розглядування навколишнього світу з рук матері, мануальне і візуальне вивчення матері.

· 7-8 місяць – сповзає з колін, щоб погратись на підлозі біля ніг матері.

· 8 місяць – страх незнайомих людей.

· 8-16 місяців – субфаза практики – швидка тілесна диференціація від матері, дозрівання і діяльність автономного психічного апарату в безпосередній близькості від матері. Інтерес зосереджується на навколишніх предметах.

1рік+ дитина, яка починає ходити захоплена своїми можливостями і величчю власного світу, нарцисизм на самому піку. Наслідує об’єкти любові та уподібнює себе ним. Цікавиться власним тілом.

· 16-24 – возєднання – ускладнення зовн. і внутр. реальності дитини, попередня самостійність змінюється поведінковими формами зближення. Дитина усвідомлює роздільність і обмеженість власних можливостей. Розуміє розбіжність бажань дитини і матері, часто вступає в конфлікт. Розривається між бажанням радувати матір і роздратування на неї.

· 2-3 роки – субфаза консолідації об’єктів – дитина досягає сталості об’єктів. Незалежність Я-репрезентацій та об’єкт-репрезентацій. Я стає інтегрованим, агресивні імпульси нейтралізуються. Батьківські образи інтерналізуються та інтегруються з розщеплених хороших і поганих об’єктів.

Хайнц Кохут

Аналіз самості.

Селф-психологія, сформування на основі роботи з пацієнтами, які скаржились на внутрішню дезінтеграцію і боротьбу з внутрішньою пусткою. Висновок Кохута – страждають від недостатнього розвитку Я(Селф).

Я (Селф) – основа почуття реальності, стержень почуття сенсу життя.

концепція нормального нарцисизму: кожне немовля повинне пройти фазу нормального нарцисизму, коли воно стає центром всесвіту.

Нарцистичні процеси:

1. віддзеркалення – дитина бачить своє відображення в захоплених очах матері («ти бачиш мене чудовим – отже я чудовий»)

2. ідеалізація – якості Я проектуються на батьків («я бачу тебе чудовим і знаходжусь поряд, значить я існую і також чудовий»)

Селф-об'єкти – особи, стосовно яких здійснюються нарцистичні процеси.

На основі інтерналізіції селф-обєктів формується біполярне Я:

· полюс устремлінь – на основі віддзеркалення

· полюс ідеалів – на основі ідеалізації

Проблеми у віддзеркаленні та ідеалізації спричиняють нарцистичні розлади

людина винувата – людина трагічна

Психотерапевтичний підхід – 3 типи перенесення з нарцистичними клієнтами

1. дзеркальне – терапевт зачарований, ощасливлений клієнтом.

2. ідеалізуюче перенесення – достойний захоплення терапевт.

3. близнюковий – «ми обоє ідентичні особистості, які йдуть по життю разом»

! відмовитись від інтерпретації перенесення, зосередитись на глибокому емпатичному розумінні. Терапевт має виконувати роль селф-об'єкта.

Альберт Бандура

«Соціальне научіння і розвиток особистості

«Принципи модифікації поведінки»

«Теорія соціального научіння»

Критикує психодинамічну теорію за те, що про внутрішні детермінанти вона робить висновок з поведінки людини. Також немає пояснення для варіації частоти та інтенсивності поведінки.

З іншого боку: радикальний біхевіоризм відкидає детермінанти поведінки, які зумовлені внутрішніми когнітивними процесами.

Особистість не є ані автономною системою, ані механічним передатчиком. Причини поведінки потрібно розглядати в рамках взаємодії пізнавальної сфери, середовища і поведінки.

Модель реципрокного детермінізму

Научіння не обов’язково має підкріплюватись. Научіння через спостереження.

Основні процеси лічіння через спостереження:

Підкріплення научіння через спостереження:

1. зовнішнє (класичний біхевіоральний зовнішній стимул)

Функції зовнішнього підкріплення:

a) підтвердження чи спростування гіпотезу про те, що поведінка є правильною.

b) активуюча. регуляція поведінки через наявність передбачуваних наслідків.

2. опосередковане. Спостерігач бачить дії моделі та результат який він усвідомлює як наслідок певних дій

3. самопідкріплення – процес, суть якого полягає в тому, що люди винагороджують себе тими заохоченнями, які вони можуть контролювати, коли досягають встановлених ними самими норм поведінки.

3 компоненти саморегуляції:

· самоспостереження

· самооцінка (здійснюється переважно відповідно до внутрішніх критеріїв)

· само покарання чи само заохочення

самоефективність. научіння агресивної поведінки. Хьел, Зиглер. Теории личности.

Джуліан Роттер

«Соціальне научіння і клінічна психологія»

«Розвиток і застосування теорії соціального научіння»

Прагнув спрогнозувати людську поведінку в рамах звичайних теорій соц. научіння.

Потенціал поведінки – ймовірність даної поведінки в певній ситуації у зв’язку з певним підкріпленням.

Формула прогнозу поведінки в специфічній ситуації.

функція очікування та цінності підкріплення

суб’єктивна імовірність того, що ми отримаємо певне підкріплення в результаті нашої поведінки. Очікування визначається досвідом людини.

Очікування відноситься до когнітивної сфери.

Цінність підкріплення – імовірність того, що ми віддамо перевагу одному підкріпленню, а не іншому.

ВР = f(E & RV)

BP – потенціал поведінки

E - свобода дії

RV – цінність потреби

Потенціал потреби –

статус, визнання

захист

домінування

незалежність

любов. прив’язаність

фізичний комфорт

NP = f(F & NV)

f

NP – потенціал потреби

E – свобода дії – очікування того, що поведінка приведе до задоволення 1 з 6 категорій потреб

NV - цінність потреби – імовірність того, що людина віддасть перевагу одному підкріпленню при однаковій можливості іншого.

Рівень мінімальної цілі – поріг, вище якого підкріплення починає сприйматись як позитивне.

Джорж Келі

1905 – 1967

«Особистісні конструкти» 1955р

1. Теорія особистісних конструктів. основні положення і принципи

2. особистість в теорії особистісних конструктів.

3. практичне застосування особистісних конструктів.

принципи:

1. конструктний альтернативізм

Нема такої речі в світі, стосовно якої не може бути двох думок

2. люди як дослідник (які допомагають їм передбачити і контролювати навколишню реальність).

Люди є орієнтовані на майбутнє і здатні активно формулювати уявлення і виводять поняття «особистісний конструкт»

Особистісний конструкт – це ідея або поняття,яку людина використовує, щоб усвідомити, пояснити і передбачити власний досвід.

Валідність конструкту – це прогностична ефективність конструкту.

Біполярність – сутність мислення дихотомічна (чорно-біла)

Келлі вважає,що ми думаємо в термінах або хороший або поганий, є тільки два полюси, за якими ми оцінюємо людину

Полюси конструкту:

1. полюс подібності-емерджентний

2. полюс відмінності – імпліцитний

Формальні якості конструктів:

1. діапазон застосування – всі явища, стосовно яких ми можемо використати конструкт.

2. фокус застосування – це всі явища в рамках діапазону, стосовно яких ми найчастіше застосовуємо конструкт.

3. проникність – непроникність.

Проникний конструкт впускає явища в свій діапазон, непроникний – не пускає нових явищ в свій діапазон.

типи конструктів

1. стандартизуючий – якщо якесь явище попало в одну класифікацію воно автоматично включається з іншої.

2. констеляторний – явищу приписується фіксований набір характеристик.

3. пропозиційний – це конструкт відкритий для подальшої інтерпретації.

Особистість в теорії особистісних конструктів.

Основний постулат – процеси особистості – це прокладені в психіці канали, в руслі яких люди прогнозують події. Прокладені канали = особистісні конструкти.

Основні наслідки (короларії):

1. стосуються індивідуальності.

Висновок про індивідуальність – люди відрізняються один від одного тим як вони інтерпретують події.

Висновок про організацію – кожна людина розвиває систему аналізу, що визначає рангові відносини між конструктами.

2. стосуються процесу інтерпретації.

Висновок про вибір - людина вибирає для себе ту альтернативу під час інтерпретації за допомогою якої можливе або розширення або визначення системи конструктів.

Висновок про цикл О-В-В

3. стосується змін в конструкт ній системі.

Висновок про досвід – конструктна система людини змінюється відповідно до успішності, інтерпретації повторних явищ.

Висновок про модуляцію – зміни в конструкт ній системі обмежені проникністю конструктів.

4. стосуються соціальних стосунків.

висновок про спільність – якщо ви інтерпретуєте свій досвід подібно до того як це робить інша людина то ваші психічні процеси схожі до психічних процесів іншої людини

висновок про співдружність – одна людина може грати роль в соціальних процесах іншої, в тій мірі, в якій вона аналізує її інтерпретаційні процеси.

трансперсональна психологія

Вебстер:трансперсональне – таке, що простягається або виходить за межі особистого, індивідуального. В психології термін стосується поширення ідентичності за межі індивідуальності

Трансперсональна психологія (1969) («психологія четвертої сили») - назва аналогової сили, яка форм. в психології групою психологів та фахівців інших галузей, які цікавляться проблемами межових здібностей і можливостей людини, які не отримали систематичного відображення у біхевіористській теорії (1 сила), теорії класичного психоаналізу (2) і гуманістичної психології (3 сила).

Т.П. (1993) – психологічне вивчення трансперсонального досвіду та його корелятів у повсякденному житті, творчості, духовних переживаннях

відмінність транс персональної психології від традиційної:

Кен Вілбер

«Спектр свідомості»

спробував інтегрувати східну і західну психологію в єдину модель

описав духовне зростання і розвиток людської с особистості у 2 осн. напрямках:

зовнішня дуга – розвиток Его. фінальна стадія – інтегроване Я, самоактуалізація, найвищий рівень розвитку в західній психології

внутрішня дуга – трансперсональний духовний розвиток, просвітлення

Станіслав Гроф

ЛСД

дослідження людського несвідомого за допомогою ЛСД

система конденсованого досвіду – особливий згусток спогадів, що складається з конденсованого досвіду і пов’язаних з ним фантазій. спогади мають схожу провідну тему і пов’язані з сильним емоційним зарядом.

варіанти КД

· переживання депривації і відкинутості, самотності

· принизливі ситуації

· ситуації агресії і насильства

система конденсованого досвіду пов’язана з певними захисними механізмами і клінічними симптомами

класифікація досвіду з психоделіками

1. абстрактний досвід пов'язаний з органами чуттів (кольори, звуки)

2. психодинамічний досвід. емоційно забарвлені спогади та переживання, що мають емоційний сенс

3. перинатальний досвід, пов'язаний із народженням

4. трансперсональний, переживання того, що свідомість простягається за межі Его, простору і часу, екстарасенсорне сприйняття, бачення архетипічних образів, пам'ять предків, пам'ять попередніх інкарнацій, космічне обєднання.

Перинатальні переживання – вираження більш глибокого рівня несвідомого.

базові перинатальні матриці:

· БПМ 1 - внутріутробне переживання до початку родів, симбіотичний союз

переживання космічної єдності, мир, спокій, блаженство

симптоми нудоти, слабкість, головний біль, неприємний смак в роті

+асоціації: задоволення і безпека, плавання і купання

- забруднене повітря і вода, переповнені промисловістю міста

· БПМ-2 – антагонізм з матір'ю, перейми в закритій матці.

переживання безвиході, закритість в замкнутому просторі,

асоціації: заковтування драконом, восьминогом, павуком, беззмістовність і абсурдність життя

фізичні симптоми: тиск на голову і тіло, дзвін у вухах, ускладнення дихання.

· БПМ-3 – синергізм з матір'ю, проштовхування через родовий канал

потоки енергії, видіння природних катаклізмів, напруження з агресивним і руйнівним компонентом

спогади: авто гонки, стрибки з парашутом, некеровані сексуальні стосунки, попойки

· БПМ-4 – відділення від матері

щипці, запах препаратів, освітлення, сліпуче біле світло і розширення простору

+видіння: кінець війни чи революції, початок весни, схід сонця.

- біль в області пупка, страх кастрації

Поиск по сайту: