Буття духовного (ідеального)

Міністерство освіти і науки

Коломийський політехнічний коледж НУ "Львівська політехніка"

Реферат

З предмету:

Філософія

Тема :

Буття духовного в онтології

Виконала :

Студентка групи Б-21

Венгринюк Вікторія

Перевірила викладач:

Матіос О.П.

Коломия 2013

План

Що таке онтологія?

Форми буття

Буття духовного (ідеального)

Що таке онтологія?

Онтологія (грец. суще і слово, поняття, вчення) — вчення про буття як таке; розділ філософії, в якому вивчаються фундаментальні принципи, загальні сутності і категорії сущого. Центральним у ньому є поняття "буття", що має значення всезагальності, характеризує впевненість людини в існуванні себе і навколишнього світу, є предметом філософствування упродовж усієї історії світової філософської думки. Засвоєння проблеми буття є необхідною умовою для вивчення інших питань філософії.

Проблема буття у філософії тлумачиться неоднозначно. Причина цього полягає головним чином у неадекватності вибору для її вивчення різними філософськими напрямами, течіями і школами субстанції (лат. тс, що лежить в основі) буття, тобто основи внутрішньої єдності всього різноманіття його речей, подій, явищ і процесів, за допомогою яких і через які воно існує. Ідеалістична філософія субстанцією буття визнає свідомість, матеріалістична — матерію. Такому філософському монізму (матеріалістичному та ідеалістичному) у вирішенні проблеми буття протистоїть філософський дуалізм, який наголошує на існуванні двох самостійних і незалежних субстанцій — матерії і свідомості. Мав місце в історії філософії і плюралістичний погляд на субстанцію. Отже, осмислення буття у філософській онтології відбувається через складне зіставляння різних поглядів, позицій, ціннісних орієнтацій філософів і дослідників.

Форми буття

Поняття "буття" — вихідне в систематичному філософствуванні. Bono належить до числа найширших і виражає все те, що реально існує: предмети, речі, властивості, зв'язки об'єктів, численні вияви свідомості людини і суспільства, чуття, розуму. У ньому фіксується також складний і комплексний зміст самого існування, причому не лише його факт, а й сенс.

Проблема буття виникла в епоху античності як своєрідна відповідь на її нові потреби. То був історичний час, коли люди почали втрачати віру в богів Олімпу, а міфологію розглядати як вимисел. Наслідком цих змін стало поширення настроїв сумніву і навіть відчаю в суспільній свідомості з приводу стабільності та надійності світу. Виникла тупикова ситуація, вихід з якої запропонувала філософія в особі давньогрецького мислителя Парменіда.

Діалектичне звучання категорії "буття" надав Г. Гегель. Він доводив, що буття переходить у "небуття", а все у світі є становленням. Поняття "буття" — результат відвернення думки від конкретних властивостей речей, предметів, процесів. Головною його суттю є їх існування. З цієї причини проблема буття стала предметом постійного філософського дослідження.

У сучасній філософії виокремлюють аспекти, форми, рівні, підрівні, види, роди буття тощо. Серед основних аспектів буття — предметний, динамічний, реальний і позірний.

У предметному аспекті буття відображається наявна зданість якісної визначеності усього, що існує. Світ предметний, і тому будь-яке буття предметне. Існувати може лише щось. Тільки завдяки абстракції можна уявити безпредметне буття.

Динамічний аспект буття полягає в тому, що будь-яке буття — це не лише наявно даний предмет, а й існування цього предмета як процесу зміни його станів. Бути означає тривати, перебувати в часовій послідовності переходу від одного до іншого, інакше кажучи, змінюватися. Буття, отже, постає як самозаперечення, оскільки містить у собі єдність наявно даної предметності і процесу її заперечення у формі зміни станів сущого. І. Кант цей бік буття вважав визначальним.

Буття існує в різноманітних формах.

Засадами їх класифікації виступають способи існування буття, рівні організації матерії, її атрибути, форми руху тощо.

За способом існування буття у філософії поділяється на два світи, або дві реальності, — світ фізичних станів, або матеріальний, природний світ, і світ психічних станів, або внутрішній (ідеальний) світ людини. Перший існує об'єктивно, тобто незалежно від свідомості і волі людей. Другий — суб'єктивно, оскільки це духовність людини, соціальної групи, суспільства в цілому. Отже, є об'єктивне буття і суб'єктивне буття"

Комбінації розглянутих та інших форм, родів та видів буття містять у собі:

• буття речей (тіл), явищ і процесів, яке, у свою чергу, поділяється на буття речей, явищ, процесів, станів природи, буття природи як цілого і буття речей і процесів, створених людиною;

• буття людини, яке поділяється на буття людини у світі речей та специфічно людське буття;

• буття духовне, яке поділяється на індивідуалізоване духовне і об'єктивоване духовне;

• буття соціальне, яке поділяється на індивідуальне буття (буття окремої людини в суспільстві і в процесі історії) і буття суспільства в цілому.

Ці та інші форми, роди і види буття не існують розрізнено, вони взаємопов'язані так, що утворюють єдину загальну систему, в якій зникають усі відмінності між ними, окрім однієї — різниці роду і виду, цілого і частини, абсолютного і відносного. Ця всезагальна форма буття характеризується категорією "Всесвіт" ("Універсум").

Усі форми, роди і види буття ще поділяються за рівнями свого існування на актуальне (дійсне) буття і потенційне (можливе) буття, а також ціннісне буття. Тієї чи іншої події ще немає в реальності, але вона може виникнути, як, наприклад, злакова рослина із зернини. Тому можливості, такою ж мірою, як і актуальній дійсності, притаманна ознака існування. Ця ж ознака "бути" ("існувати") належить і цінностям, хоч вони і не є "предметами" самі по собі. Цінності — важлива характеристика буття. Вони не тільки існують, а й визначають життєдіяльність людини, її ставлення до інших людей, відношення до природи.

Буття духовного (ідеального).

Духовне — це єдність багатоманітного, що охоплює процеси свідомого і несвідомого, містить знання, що втілюється у формах природних мов і штучних знаково-символічних систем. До духовних продуктів і процесів належать також норми, принципи людського спілкування, у тому числі норми і критерії моральності, права, художньої творчості.

Однією з форм буття духовного є буття індивідуалізованого духовного. Буття індивідуалізованого духовного — це буття духовного світу людини, важлива сторона буття індивіда. Змістом буття індивідуалізованого духовного виступає органічна єдність свідомого і несвідомого. Свідомість існує як незворотний потік спонукань, вражень, почуттів, переживань, думок, що швидко змінюються, а також як сукупність більш сталих ідей, переконань, цінностей, настанов, стереотипів та ін.

Специфіка існування свідомості полягає у винятковій рухомості її процесів, а також у тому, що їх безпосереднє буття приховане від будь-якого зовнішнього спостереження Єдиним засобом прямого і безпосереднього охоплення (на сучасному етапі розвитку людства) є самозвіт індивіда про те,що відбувається в його свідомості. Специфіка індивідуалізованих форм буття духовного полягає у тому, що конкретні процеси свідомості виникають та вмирають разом з народженням та смертю окремих людей. Але це не вимагає обов'язкової смерті усіх результатів діяльності свідомості: зберігаються ті з них, що перетворюються на другу, позаіндивідуальну духовну форму, а також ті, які безпосередньо передаються іншим людям під час їх спілкування. У свідомості людини завжди існує тільки її сучасність: минуле свідомості вже кануло у потік переживань і частково не зворотно зникло. Деякі ж минулі переживання у трансформованому вигляді зберігаються у психіці людини (часто за порогом свідомості). Іноді минуле свідомості актуалізується, знову стає її сучасним.

Особливістю буття індивідуалізованого духовного є і те, що індивідуалізоване духовне в широкому розумінні має в собі і несвідоме. Особливостями буття несвідомого є те, що несвідоме має декілька рівнів. Перший рівень несвідомого — неусвідомлений психічний контроль людини за життям свого тіла, координацією функцій, задоволенням деяких найбільш простих потреб тіла. Другий рівень — це процеси і стани, що тотожні зі свідомістю людини в період, коли людина не спить, але до пори залишаються неусвідомленими, хоча в принципі можуть переміщуватися в поле свідомості. Третій рівень несвідомого знаходить прояв у деяких процесах художньої, наукової, філософської та іншої інтуїції, у вищих спонуканнях, що формуються у душі людини.

Буття індивідуалізованого духовного (свідомого і несвідомого) — лише відносно самостійна форма буття. Індивідуалізоване духовне не відірване від еволюції буття як цілого, зв'язане з усіма його рівнями та формами. Найбезпосередніші зв'язки існують з духовним другого типу — об'єктивованим (позаіндивідуальним) духовним.

Буття об'єктивованого духовного є другою формою буття духовного (ідеального). Буття об'єктивного духовного характеризується кількома особливостями. По-перше, як і індивідуалізоване духовне, обов'язково матеріалізується у словах, звуках, знаках природної мови та штучних мов. Матеріальні носії духовного — це матеріальні предмети і процеси (книги, формули, малюнки, проекти, будівлі та ін.). Функції зберігання та використання соціальної пам'яті дедалі частіше передаються сучасним машинам, що значно підвищує їх використання суспільством. По-друге, специфіка буття об'єктивованого духовного полягає в тому, що елементи та фрагменти (ідеї, ідеали, норми, цінності, різні природні та штучні мови) здатні зберігатися, удосконалюватися і вільно пересуватися у соціальному просторі та історичному часі. Духовне життя людства, духовне багатство цивілізації та культури, соціальне життя — це специфічне місце буття об'єктивованого духовного, чим і визначається його місце у цілісному бутті.

Філософське вчення про буття має не тільки теоретичне, але й практичне значення для діяльності у різних сферах суспільного життя. 

Список літератури

1. Огневюк. Философия

2. Петрушенко В.Л. Філософія. Навчальний посібник

3. Горєлов, А.А. Філософія у питаннях і відповідях.

4. Рогалевич, М.М. Короткий словник філософією. Більше 1000 статей. / М.М.Рогалевич. – Мінськ.:Харвест, 2007. – 832 з.

5. Спиркин, О.Г. Філософія. / О.Г.Спиркин. – М.:Гардарики, 2005. – 736 з.

Поиск по сайту: