Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Мета, підстави і процесуальні форми участі у цивільному процесі ОДВ та ОМС



У випадках, встановлених законом, органи державної вла­ди, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.

Метою участі у справі органів державної влади, органів міс­цевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, яким зако­ном надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, є захист державних та суспільних інтересів, інтересів гро­мадян та юридичних осіб, а тому їх заінтересованість у справі має державно-правовий або суспільний характер. їх право на звернення в суд обумовлено функціональними повноваження­ми, компетенцією того чи іншого органу чи особи, при цьому зазначені органи та особи виступають у процесі від свого імені.

Крім того, органи державної влади, органи місцевого самов­рядування, фізичні та юридичні особи сприяють суду у вирі­шенні справи, що стосується державних, суспільних або осо­бистих інтересів.

Участь органів державної влади та органів місцевого самов­рядування в цивільному процесі можлива:

1) з власної ініціативи;

2) з ініціативи інших осіб, які беруть участь у справі;

3) з ініціативи суду.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядуван­ня, фізичні та юридичні особи беруть участь у цивільному про­цесі у двох процесуальних формах:

1) звернення до суду на захист прав, свобод та інтересів інших осіб;

2) участь у справі для подання висновків та висловлення своєї думки щодо вирішення справи по суті.

19. Участь у цивільному процесі фізичних та юридичних осіб з метою захисту прав та інтересів інших осіб.

Згідно зі ст. 45 ЦПК законодавець наділяє правом на звер­нення до суду в інтересах інших осіб фізичних та юридичних осіб. Право таких осіб регламентується у окремих нормах га­лузевого законодавства.

Фізичні особи

Так, у СК має місце ряд норм, де передбачається коло су­б'єктів - фізичних осіб, які мають право на звернення до суду з метою захисту прав та інтересів інших осіб.

Так, позов про визнання батьківства та заява про встанов­лення факту батьківства у порядку окремого провадження мо­жуть бути пред'явлені матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину.

Частиною 2 ст. 132 СК передбачено, що заяву про встановлення факту материнства може бути подано батьком, опікуном, піклу­вальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину. У ч. 3 ст. 154 СК та ч. 2 ст. 29 ЦПК містяться положення про те, що батьки мають право звернутися та брати участь у процесі з метою захисту прав та інтересів дітей і тоді, коли від­повідно до закону вони самі мають право звернутися до суду за таким захистом.

Згідно зі ст. 165 СК правом на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав наділяються один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина.

Згідно зі ст. 237 ЦПК заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи може бути подана членами її сім'ї.

Статтею 279 ЦПК передбачено, що заява про проведення психіатричного огляду особи у примусовому порядку подаєть­ся до суду лікарем-психіатром.

Юридичні особи

Статтею 165 СК передбачено, що заяву про позбавлення батьківських прав до суду може подати заклад охорони здоро­в'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому перебуває дитина.

Згідно з ч.1 ст. 237 ЦПК заява про обмеження цивільної діє­здатності фізичної особи може бути подана наркологічним або психіатричним закладом. Заява про визнання фізичної особи недієздатною може бути подана психіатричним закладом.

У статтях 283, 285 ЦПК йдеться про право пред'явлення за­яви про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу хворого на заразну форму туберкульозу, який ухи­ляється від лікування протитуберкульозним закладом.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 p. № 1023-ХІІ органи захисту прав споживачів можуть подати до суду позов щодо захисту прав споживачів.

Правом на звернення до суду за захистом прав інших осіб наділені відповідні державні органи, що здійснюють контроль за охороною навколишнього природного середовища, охоро­ною атмосферного повітря, природно-заповідного фонду тощо.

 

20. Поняття та види підвідомчості.

Загальні повноваження судів мають називатися юрисдикцією, а для розмежування повноважень судової гілки влади з іншими доцільно використовувати термін «підвідомчість».

Загалом, питання підвідомчості, що віднесені до компетен­ції судової гілки влади, можна розцінювати за такими ознака­ми:

- пов'язані з порушенням або оспоренням прав, а також ви­падками неможливості здійснити свої права через неможли­вість довести певні юридичні обставини;

- які мають в своєму змісті неочевидні юридичні обставини;

- які потребують високопрофесійного вирішення за допомо­гою різноманітних засобів доказування.

Види: виключну та множинну (чис­ленну).

Виключна підвідомчість - це належність правового питан­ня до компетенції лише одного юрисдикційного органу, нап­риклад, лише суду або РАЦСу. До належних лише суду пи­тань можна віднести позбавлення фізичної особи дієздатності, оголошення фізичної особи померлою, позбавлення батьківсь­ких прав тощо. Реєстрація народження, смерті тощо також здійснюється тільки органами РАЦСу і це незважаючи на те, що суди вправі зобов'язати цей орган внести виправлення до актового запису тощо, але суд не має повноважень на реєстра­цію безспірних (очевидних) юридичних фактів.

Множинна (численна) підвідомчість передбачає можли­вість вирішення правового питання декількома юрисдикційними органами.

Залежно від способу вибору юрисдикційного органу, який може вирішити правове питання, підвідомчість поділяється на: альтернативну, договірну.

Альтернативна підвідомчість встановлює можливість заявника обрати з двох або більше юрисдикційних органів той, який здатен вирішити правове питання найліпше.

Договірна підвідомчість визначає можливість двох або більше осіб домовитися щодо вибору того юрисдикційного ор­гану, на розгляд і вирішення якого буде передане правове пи­тання, що стосується всіх сторін такого договору і законом це не заборонено.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.