Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ. 11. Бабич Н.Д. Ділова українська мова



11. Бабич Н.Д. Ділова українська мова. – Чернівці, 1996.

12. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери. – Київ, 2001.

13. Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Мова ділових паперів. – Київ, 1997.

14. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення. – Київ, 1997.

15. Ющук І.П. Практикум з правопису української мови. – Київ, 1997.

 

 

 

Практична робота №4

 

ТЕМА : Мовленнєвий етикет

 

Мета: Знати основні функції, рівні ділового спілкування, види міжособових стосунків;

Вміти говорити, слухати, формувати запитання, сприймати партнера та вести переговори

Обладнання: Вправи для закріплення розглянутого матеріалу

 

Хід роботи:

1. Етикет – важлива складова культури поведінки.

2. З історії етикету.

3. Правила відносин у народному середовищі.

4. Моральні вимоги, що відбиваються у культурі взаємовідносин:

- Ввічливість.

- Тактовність.

- Коректність.

-Скромність .

- Точність.

 

Правила етикету.

Етикет являє собою сукупність правил поведінки, що сто­суються зовнішнього прояву ставлення до людей (поводження з оточенням, форма звертання й вітань, поведінка у громадсь­ких місцях, манери й одяг).

Зміст власне етикетних норм складався разом з виникненням імператорського єдиновладдя спершу на Сході, а потім і на Заході.

Етикет є соціально зумовленим. Він виник як суто класове, кастове явище. Досить згадати хоча б середньовічний кодекс ли­царської честі або вимоги придворного етикету, що якнайсуворі­ше регламентували все двірське життя.

«Бідність звільняє від етикету», – зауважувала французька письменниця Жорж Санд. Але це не означало, що простолюд не мав своїх уявлень про поведінку, про взаємини один з одним.

Крім історичного, соціально-класового характеру етикет має і етно-національний колорит. Так, в Україні, як і в інших регіонах Східної Європи, завжди панувала особлива повага молодших до старших, що, наприклад, виявлялося у вітанні.

Принципи гуманізму й демократизму втілені в ряді мораль­них вимог, що безпосередньо відбиваються у культурі взаємовід­носин. Серед них передусім слід назвати ввічливість, тактовність, скромність, точність.

Ввічливість – форма взаємовідносин з оточенням як знайо­мим й близьким, так і незнайомим.

 

Споріднене з ввічливістю поняття «коректність», яке має особливий відтінок, що полягає у вмінні за різних ситуацій три­мати себе у межах загальноприйнятих правил пристойності.

Тактовність – це почуття міри, яке необхідно зберігати у розмові, в особистих і службових стосунках, уміння відчувати межу, переступивши яку, можемо незаслужено образити людину.

Скромність – невід'ємна риса культури взаємовідносин. Органічно поєднується зі справжньою скромністю почуття власної гідності, уміння у розмові, манерах показати, що ви нікому не дозволите поставити себе у моральному відношенні нижче від інших.

Одна з найважливіших вимог культури взаємовідносин – точність. Точність означає вміння шанувати своє слово, не ки­дати його на вітер.

У сучасному світі склалися такі загальні правила етикету:

– уміти бути уважним до людини в усіх ситуаціях;

– ввічливо звертатися з проханням про будь-яку послугу і самому подякувати за таку послугу;

– співчувати людині у її невдачах, поділяти з нею радість успіху;

– берегти робочий і вільний час інших людей, не марнувати його повільними, беззмістовними розмовами і ні в якому разі не примушувати людину чекати на тебе;

– розмовляти мовою, зрозумілою більшості присутніх (усім), не допускати перешіптування за присутності інших;

– намагатися не помічати фізичних вад людини, не розгля­дати і не розпитувати про них;

– не допускати ніяких погроз щодо людини, тим більше – фізичних дій;

– бути терплячим до інших думок, смаків;

– терпляче вислуховувати того, хто говорить, не перебивати його і виявляти інтерес до його думки;

– не нав'язувати співрозмовникові тему розмови про себе як найцікавішу;

– не підкреслювати своєї шляхетності і жертовності у зроб­леній вами послузі;

– дбати про свій зовнішній вигляд, охайність і чистоту;

– не привертати до себе уваги екстравагантністю зовнішнього вигляду.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.