Втягнення особи в заняття проституцією або примушування її до заняття проституцією з використанням обману, шантажу чи уразливого стану цієї особи, або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, або сутенерство -
караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.
Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо кількох осіб або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності, -
караються позбавленням волі на строк від чотирьох до семи років.
Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або організованою групою, -
караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.
Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, вчинені щодо малолітнього, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -
караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
Примітка. 1. Під сутенерством у цій статті слід розуміти дії особи по забезпеченню заняття проституцією іншою особою.
Відповідальність за втягнення малолітнього чи неповнолітнього в заняття проституцією чи примушування їх до заняття проституцією за цією статтею має наставати незалежно від того, чи вчинені такі дії з використанням обману, шантажу, уразливого стану зазначених осіб або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, використанням службового становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності.
(Стаття 303 у редакції Закону України № 3316-ІУ від 12 січня 2006р.)
За останні десятиліття втягнення осіб як жіночої, так і чоловічої статі в заняття проституцією та інші дії, пов’язані з її експлуатацією, набули значного поширення в різних країнах світу, в тому числі в Україні. Це змусило розробити певні заходи і прийняти ряд міжнародних угод, спрямованих на посилення боротьби із цим злом (див. ст. 6 Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок від 18 грудня 1979 р.; ст. 2 Угоди про співробітництво СНД в боротьбі зі злочинністю від 25 листопада 1998р.; ст. 3 Конвенції про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці, № 182, ратифікованої Законом України від 5 жовтня 2000 р. та ін.). Стаття 303 КК у редакції Закону України «Про внесення змін до КК України...» від 12 січня 2006 р. № 3316-ІУ повністю відповідає і значно розвиває основні положення зазначених угод.
У частині 1 ст. 303 КК визначені ознаки складу злочину, суспільна небезпечність якого полягає не тільки в тому, що такі дії суперечать основним принципам і загальновизнаним правилам моральності, а й у тому, що винний, всупереч волі особи, схиляє чи примушує її до надання сексуальних послуг за плату. Такі дії є грубим виявленням експлуатації проституції третіми особами.
Об’єктивну сторону цього злочину утворюють втягнення особи в заняття проституцією або примушування її до заняття проституцією, що відбувається шляхом використання обману, шантажу, уразливого стану потерпілої особи або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, або сутенерство.
Способами втягнення в заняття проституцією є шантаж або обман. Шантаж полягає у погрозі повідомити різним установам чи окремим особам (чоловіку, дружині, батькам, дітям, друзям та іншим близьким особам) відомості, які потерпіла особа бажає зберегти в таємниці. При цьому не має значення, відповідають такі факти дійсності чи мають характер наклепу. До шантажу слід відносити і випадки, коли втяг- нення в заняття проституцією вчиняється шляхом погрози, наприклад, викрасти саму потерпілу особу, її дитину чи інших родичів або заподіяти близьким якусь іншу шкоду. Обман - це навмисне перекручування або приховування істини, а також повідомлення завідомо неправдивих відомостей з метою втягнення особи у заняття прости
туцією. Прикладом може бути обіцянка надати роботу в зоні відпочинку чи за кордоном фотомоделі, офіціантки, няні, тоді як намір був таким чином втягнути особу у заняття проституцією. Обман може виражатися в усній, письмовій формі або бути вчиненим із використанням підроблених документів.
В окремих випадках втягнення особи в заняття проституцією може бути вчинено з використанням уразливого стану особи. Таке можливо у разі, коли особа, у якої під впливом життєвих негараздів: втрати роботи, відсутності місця проживання, матеріальних труднощів, тяжкої образи та інших обставин, - підвищується стан нервово- емоційного збудження, що знижує здатність її адекватно реагувати на відповідні дії. Вона стає слабкою, психологічно не захищеною і легко піддається на певні дії чи пропозиції інших осіб зайнятися проституцією.
Поширеними способами втягнення або примушування до заняття проституцією є такі, що пов’язані із застосуванням чи погрозою застосування насильства. Під застосуванням насильства слід розуміти фізичний вплив на особу будь-якої статі шляхом, наприклад, позбавлення їжі, води, позбавлення волі, завдання побоїв, мордування, катувань, заподіяння різного ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Якщо мало місце мордування, катування або були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження або інші більш тяжкі злочини, вчинене необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів (ч. 1 або ч. 2 ст. 303 та частини 1 або 2 ст. 121, або ч. 2 ст. 303 та ч. 2 ст. 127 КК). Погроза застосування насильства - це залякування потерпілої особи застосуванням до неї фізичного насильства. Погроза повинна бути адресована до потерпілої особи, або до неї і одночасно до її близьких. Однак ця кваліфікуюча ознака відсутня у разі, коли погроза стосується лише інших, навіть близьких осіб. Форми вияву погрози можуть бути різними, але за своїм характером вона повинна бути реальною.
Об’єктивна сторона цього злочину буде і за наявності сутенерства, під яким відповідно до примітки 1 до ст. 303 КК слід розуміти дії особи щодо забезпечення заняття проституцією іншою особою жіночої чи чоловічої статі, що вчиняються з корисливою метою. Така діяльність сутенера може бути поєднана з примушуванням чи втягненням до заняття проституцією, а в подальшому виражена у створенні умов для сексуальної експлуатації зазначених осіб, у здійсненні нагляду й опіки над ними, у захисті від конкурентів, забезпеченні транспортом, у відверненні насильства чи обману з боку клієнтів та інших діях, що забезпечують умови сексуальної експлуатації таких осіб.
Злочин визнається закінченим з моменту вчинення будь-якої із зазначених у ч. 1 ст. 303 КК дій незалежно від того, вдалося чи ні таким способом втягти потерпілу особу у заняття проституцією, а при сутенерстві - з моменту вчинення сутенером дії щодо забезпечення заняття проституцією іншою особою незалежно від фактичного досягнення ним корисливої мети.
Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом, поєднаним із метою втягнення особи у заняття проституцією, а при сутенерстві - наявністю корисливої мети.
Суб’єкт злочину - будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку, незалежно від її статі. У разі вчинення цього злочину щодо неповнолітнього (ч. 3 ст. 303 КК) або малолітнього (ч. 4 ст. 303 КК) особа, яка досягла 18-річного віку (п. 4 ППВСУ від 27лютого 2004р. № 2). А у разі вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 303 КК, службовою особою з використанням свого службового становища суб’єктом може бути будь- яка службова особа, ознаки якої зазначені в частинах 3 чи 4 ст. 18 КК та у примітці 1 до ст. 364 КК.
Зазначені у ч. 2 ст. 303 КК кваліфікуючі ознаки мають місце, коли дії, передбачені ч. 1 цієї статті, вчинені щодо кількох осіб або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або особою з використанням службового становища, або особою, від якої потерпіла особа була у матеріальній чи іншій залежності.
Перша ознака буде у разі, коли особа вчиняє зазначені у ч. 1 цієї статті дії стосовно двох чи більше осіб одночасно. Такі дії повинні охоплюватися єдиним наміром винної особи і вчинятися, як правило, в одному місці та без значного проміжку в часі. Повторність означає вчинення будь-якої із зазначених у ч. 1 статті дії хоча б другий раз незалежно від виду та послідовності їх вчинення і того, була чи ні особа судимою за раніше вчинений такий злочин (див. коментар до ст. 32 КК). Ознака попередньої змови групи осіб має місце, коли двоє або більше осіб до початку злочину домовилися про спільне його вчинення (див. коментар до ст. 28 КК). Вчинення такого злочину будь-якою службовою особою з використанням свого службового становища визнається кваліфікуючою ознакою. При цьому не має значення, вчиняє вона такі дії щодо своїх співробітників чи сторонніх осіб, важливо те, що діяння вчинене нею з використанням свого службового становища. Вчинення злочину особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності, може бути визнано кваліфікуючою ознакою лише у разі доведеності, що винний впливав на потерпілу особу із використанням її матеріальної чи іншої залежності від нього. Матеріальна залежність буде, наприклад, коли потерпіла особа перебуває на утриманні винного або проживає в його будинку. Інша залежність - це залежність потерпілої особи від службового становища винної особи, або від виконання контрольних функцій, або інша залежність підлеглого від начальника, або учня від викладача, пацієнта від лікаря тощо.
Кваліфікуючі ознаки, зазначені у ч. 3 ст. 303 КК, мають місце, коли дії, передбачені частинами 1 та 2 цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або організованою групою. Перша ознака буде у разі втягнення у заняття проституцією однієї чи кількох осіб, які не досягли повноліття, за умови, що винна особа знала про це. Друга ознака має місце, коли передбачені в перших двох частинах дії вчинені організованою групою (про її поняття див. коментар до ст. 28 КК). Щодо цього злочину наявність такої ознаки буде в тому разі, коли учасники організованої групи об’єдналися для втягнення або примушування осіб до заняття проституцією зазначеними в перших двох частинах способами. За цією ознакою передбачена відповідальність і за сутенерство, вчинене організованою групою. Таким сутенерством визнається створення, керівництво або участь в організованій групі, яка забезпечує діяльність з надання сексуальних послуг за плату особами чоловічої чи жіночої статі або безпосереднє вчинення її учасниками дій, передбачених частинами 1 та 2 цієї статті, з корисливою метою.
У частині 4 ст. 303 КК передбачена відповідальність за дії, зазначені в перших трьох частинах цієї статті, якщо вони вчинені щодо малолітнього, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки. Наявність першої кваліфікуючої ознаки буде у разі, коли дії, зазначені у частинах 1, 2 та 3 ст. 303 КК, вчинені щодо однієї чи кількох малолітніх осіб, які не досягли 14-річного віку. Із цього питання важливе положення зазначено у примітці 2 до ст. 303 КК, згідно з якою відповідальність за втягнення малолітнього чи неповнолітнього в заняття проституцією чи примушування до заняття проституцією має наставати незалежно від того, який із передбачених у цій статті спосіб було використано при вчиненні таких дій. При цьому винний повинен усвідомлювати малолітній чи неповнолітній вік потерпілої особи. Друга ознака буде тоді, коли вчинення будь-якої дії, зазначеної в трьох частинах статті, спричинило тяжкі наслідки, якими може бути смерть потерпілої особи, її тяжка хвороба, самогубство, зараження вірусом імунодефіциту тощо.