Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Реформування місцевих державних адміністрацій



Україну чекає конституційна реформа. На розгляд депутатів Верховної Ради України у другому читанні пропонуються зміни до Основного закону. Цьому передуватиме ще розгляд всіх змін Конституційним судом. У творців змін до Конституції уже є позитивний висновок Венеціанської комісії. Тож вони сподіваються на підтримку депутатів. Головні зміни, які пропонуються затвердити, наразі стосуються децентралізації влади і передачі її на місця. Основні риси цього процесу – повсюдність (органи місцевої влади отримають повну юрисдикцію і карту дій), субсидіарність (жоден урядовець не зможе утримати передану на місця владу) та фінансова самодостатність громад (місцеве самоврядування матиме право на частину загальнонаціональних податків) [89, c. 53].

Ключовими змінами до Конституції України, які пропонують затвердити є:
Адміністративно-територіальний устрій в країні буде наступним: громада (об’єднані поселення) – район (йдеться про нові райони, які будуть утворені після об’єднання громад) – регіон.

У новій Конституції поняття адміністративно-територіальна одиниця будуть розділені. Бо ознаками адміністративно-територіальної одиниці є територія, люди і влада, і вони не створюються самі по собі. Тобто найменшою адміністративно-територіальною одиницею стане громада, яка об’єднуватиме поселення. Наступний рівень – райони, які будуть сформовані після об’єднання громад. Третій рівень – регіон [89, c. 54].

На формування ефективної системи управління за новою моделлю, планується 2 роки перехідного періоду. Та не виключено, що цей термін буде змінений [90].

За час перехідного періоду потрібно буде прийняти більше 500 законів (про адміністративно-територіальний устрій, про органи державної влади, про місцеве самоврядування), аби напрацювати ефективну систему управління і передачу влади на місця. Місцеве самоврядування буде приведене у відповідність до Європейської хартії, згідно з якою органам місцевого самоврядування надається право і спроможність вирішення всіх питань підлеглих територій.

Одним з ключових аспектів нової конституції є введення посади префекта та надання йому повноважень державного нагляду. Місцевих адміністрацій (районних та обласних) уже не буде. На рівні району та області будуть утворені префектури, де працюватимуть префекти. Префект центрального району в області буде одночасно префектом області. Префектури будуть тими органами, які координують діяльність уряду на місцях.На практиці це буде виглядати наступним чином: якщо уряд приймає якийсь нормативний акт, то префект має стежити, як він виконується на місцях. Якщо в нормативних актах будуть недоречності, то префекти мають право вказати на них уряду [91, c. 144].

Префект буде відповідальним перед президентом, але підзвітним і підконтрольним уряду.

В подальшому це буде виглядати так:

Префект є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. В районах виконавчу владу здійснюють префекти районів, в областях – префекти областей [92, c. 254].

Основні завдання префектів

Префект на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечує:

1) здійснення нагляду за додержанням Конституції і законів України органами місцевого самоврядування та посадовими особами місцевого самоврядування [90];

2) здійснення координації діяльності територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, здійснення нагляду за додержанням ними Конституції і законів України;

3) виконання державних програм;

4) спрямування і організацію діяльності територіальних органів центральних органів виконавчої влади та їх взаємодію з органами місцевого самоврядування в умовах воєнного або надзвичайного стану, надзвичайної екологічної ситуації [90].

Префекти діють на засадах:

1) верховенства права – спрямування діяльності на забезпечення прав і свобод людини і громадянина, здійснення її на засадах справедливості та гуманізму;

2) законності – здійснення повноважень у межах та в порядку, встановлених Конституцією та законами України;

3) відкритості – забезпечення постійного інформування суспільства про діяльність префектів, гарантування доступу кожного в обсягах та порядку, визначених законом, до інформації про їх діяльність, забезпечення громадського обговорення найважливішихактів префектів;

4) єдиного правозастосування – префекти забезпечують однакове застосування законодавства України органами місцевого самоврядування та територіальними органами центральних органів виконавчої влади на всій території держави;

5) ротації – одна й та сама особа не може перебувати на посаді префекта однієї адміністративно-територіальної одиниці більше трьох років [90];

6) безперервності – забезпечення постійного здійснення повноважень префектами, незалежно від політичних процесів у державі та за її межами;

7) підконтрольності – забезпечення контролю з боку інших державних органів та громадськості за діяльністю префектів;

8) ефективності – забезпечення досягнення максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів та часу;

9) політичної неупередженості — недопущення впливу політичних поглядів на дії та рішення префекта, а також утримання від демонстрації свого ставлення до політичних партій, демонстрації власних політичних поглядів під час виконання посадових обов’язків [90].

Префект є державним службовцем. Посада префекта не належить до політичних посад. Строк перебування на посаді префекта адміністративно-територіальної одиниці становить 3 роки.

Префект під час здійснення своїх повноважень відповідальний перед Президентом України, підзвітний та підконтрольний Кабінетові Міністрів України [92, c. 260].

Призначення на посаду та звільнення з посади префекта не пов'язується з вступом на пост Президента України, припиненням виконання ним повноважень, а також формуванням нового складу Кабінету Міністрів України, складенням ним своїх повноважень або його відставки.

Для забезпечення діяльності префектів створюються префектури. Префектури є юридичними особами публічного права.

Префектури мають печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменування, рахунки в територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів [92, c. 261].

На будинках, де розміщуються, префекти, піднімається Державний Прапор України і вивішуються таблички із зображенням Державного Герба України та найменуванням розташованого там органу державною мовою.

Призначення на посаду префекта

Префект призначається на посаду Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України на термін, що не первищує три роки.

На посаду префекта призначається особа, яка:

1) на момент призначення працює префектом в іншій адміністративно-територіальній одиниці в порядку переведення;

2) перебуває в кадровому резерві префектів не менше року;

3) працювала на посаді префекта не менше двох років і з моменту звільнення з такої посади пройшло не більше трьох років [90].

Подання щодо призначення Президентом України особи на посаду префекта вноситься Кабінетом Міністрів України не пізніше 7 календарних днів з дня припинення повноважень префекта.

Подання щодо призначення Президентом України особи на посаду префекта в порядку переведення вноситься Кабінетом Міністрів не пізніше як за 30 календарних днів до закінчення трирічного терміну перебування на посаді префекта або до дня досягнення префектом граничного віку проходження державної служби.

Кандидатури на посаду префекта на розгляд Кабінету Міністрів України вносяться Прем'єр-міністром України. На кожну посаду вноситься одна кандидатура [92, c. 262].

За результатами розгляду подання Кабінету Міністрів України Президент України протягом 14 календарних днів після одержання подання призначає відповідну особу на посаду префекта або відхиляє подану кандидатуру із зазначенням мотивів такого рішення.

У разі вмотивованого відхилення Президентом України поданої кандидатури Кабінет Міністрів України протягом 15 календарних днів подає на розгляд Президентові України іншу кандидатуру [90].

Префект набуває повноваження з дня набрання чинності актом Президента України про його призначення на цю посаду.

Функції префекта

1) очолює відповідну префектуру, здійснює керівництво її діяльністю, несе відповідальність за виконання покладених на нього повноважень;

2) представляє Уряд у відносинах з територіальними органами центральних органів виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, громадянами та іншими особами в Україні та за її межами;

3) у межах затверджених кошторисів виступає розпорядником коштів відповідних префектур,;

4) забезпечує інформування населення про стан виконання повноважень, покладених на префекта;

5) утворює для сприяння здійсненню повноважень префекта консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи, служби та комісії, члени яких виконують свої функції на громадських засадах, а також визначають їх завдання, функції та персональний склад;

6) здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією та законами України [90].

Префектура утворюється чи ліквідовується одночасно з утворенням чи ліквідацією відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Структура префектури визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до повноважень префекта, визначених Конституцією та законами України.

Структура префектури включає префекта, структурні підрозділи, які забезпечують здійснення префектом повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Чисельність працівників префектури визначається Кабінетом Міністрів України [93, c. 207].

Управління, відділи та інші структурні підрозділи префектур очолюють керівники, які підпорядковані префектам і відповідальні перед ними.

Керівники структурних підрозділів префектур призначаються на посаду та звільняються з посади префектом в порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Посадові особи префектур повинні відповідати вимогам, передбаченим законом України про державну службу.

Префект звільняється з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України [93, c. 208].

Підставами звільнення з посади префекта є:

1) підстави припинення державної служби, визначені законом про державну службу;

2) закінчення трирічного строку перебування на посаді префекта;

3) призначення в порядку переведення на посаду префекта іншої адміністративно-територіальної одиниці до закінчення трирічного терміну перебування на посаді префекта [90];

4) відмова префекта від призначення в порядку переведення на посаду префекта іншої адміністративно-територіальної одиниці;

5) не подання в 7-ий термін заяви про відставку у зв'язку з поданням заяви про участь у виборах до органів влади будь-якого рівня;

6) набрання чинності актом Верховної Ради України про ліквідацію адміністративно-територіальної одиниці [90].

Повноваження префекта

1) здійснює нагляд за додержанням Конституції і законів України органами місцевого самоврядування.

2) здійснює координацію діяльності територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, здійснює нагляд за додержанням ними Конституції і законів України;

3) забезпечує виконання державних програм.

4) спрямовує і організовує діяльність територіальних органів центральних органів виконавчої влади та їх взаємодію з органами місцевого самоврядування в умовах воєнного або надзвичайного стану, надзвичайної екологічної ситуації;

5) здійснює контроль за виконанням виконавчими органами місцевого самоврядування наданих законом державних повноважень;

6) здійснює інші повноваження, визначені законом [90].

Префект здійснює нагляд за додержанням Конституції та законів України шляхом аналізу актів територіальних громад, голів та рад громад, їх виконавчих органів, районних та обласних рад, їх виконавчих комітетів.

Відносини префекта з іншими органами влади та громадянами.

Префекти під час здійснення своїх повноважень відповідальні перед Президентом України.

Префекти інформують Президента України та щорічно звітують перед ним про ситуацію у відповідних адміністративно-територіальних одиницях та виконання покладених на них повноважень, вносять пропозиції Президенту України з питань удосконалення законодавства України і практики його реалізації [93, c. 210].

Префекти забезпечують здійснення контролю за своєчасністю та якістю виконання рішень Ради національної безпеки і оборони України, введених у дію указами Президента України.

Префекти при здійсненні повноважень на відповідній території спрямовуються та координуються Кабінетом Міністрів України.

Префекти підзвітні та підконтрольні Кабінету Міністрів України у межах його повноважень.

Префекти інформують Кабінет Міністрів України про свою діяльність та щорічно звітують перед ним [93, c. 212].

Кабінет Міністрів України перед прийняттям актів з питань розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць.розглядає зауваження та пропозиції, подані префектами.

Префекти області з питань, що потребують вирішення Кабінетом Міністрів України, надсилають пропозиції, які підлягають розгляду в установленому порядку Кабінетом Міністрів України. Під час розгляду таких пропозицій префекти області мають право брати участь у засіданні Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу.

Префекти області мають право вносити на розгляд Кабінету Міністрів проекти актів Кабінету Міністрів України [90].

Префекти при здійсненні своїх повноважень взаємодіють з відповідними міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади.

При підготовці проектів актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади з питань розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць міністерства, інші центральні органи виконавчої влади проводять консультації з префектами, перед прийняттям таких актів розглядають зауваження та пропозиції, подані префектами [93, c. 215].

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань територіальної організації влади, надає методичну допомогу префектам з метою однакового застосування норм Конституції та законів України на практиці. В разі виявлення випадків не однакового застосування судами норм Конституції та законів України він звертається до Вищого адміністративного суду України з пропозиціями щодо надання рекомендаційних роз’яснень з питань застосування законодавства щодо вирішення відповідної категорії справ.

Відносини між префектом району та префектом області

Префект області проводить косультації з префектами районів з питань, що стосуються території області і районів.

Префекти районів регулярно інформують про свою діяльність префекта області.

Префект області може звертатись до Кабінету Міністрів України з поданням на притягнення до дисциплінарної відповідальності префекта району [90].

Префекти проводять консультації з органам місцевого самоврядування у разі розгляду префектами питань, які пов’язані з інтересами відповідних органів місцевого самоврядування. Представники органів місцевого самоврядування та посадові особи місцевого самоврядування уповноважені брати участь у розгляді таких питань, висловлювати зауваження і пропозиції, які розглядаються префектами.

Префект та посадові особи префектури можуть бути присутніми на засіданнях колегіальних органів місцевого самоврядування та бути вислуханими з питань, що стосуються компетенції префекта , за ініціативи депутатів місцевої ради [90].

Відносини префектів з громадянами

Громадяни звертаються до префектів у вирішенні питань, що належать до сфери повноважень префектів.

Префекти зобов’язані розглянути звернення громадян у межах своєї компетенції і не пізніше ніж у визначений законом термін прийняти рішення або дати обґрунтовану відповідь. Префекти проводять особистий прийом громадян у порядку, визначеному законом [90].

Підприємства, установи та організації мають право оскаржити до Кабінету Міністрів України або до суду розпорядження префекта, що суперечить законодавству в питаннях, що стосуються їх діяльності.

Керівники підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності зобов’язані в десятиденний термін надавати на вимогу префекта необхідну для здійснення його повноважень інформацію у межах, визначених законом [90].

ВИСНОВКИ

Відновлення та розбудова на демократичних засадах української державності об'єктивно призвели до пошуку такого конституційно-правового статусу державних органів влади, яка б, з одного боку, відповідала національним традиціям, а з іншого - сучасним світовим стандартам, була б спрямована на забезпечення сталого соціально-економічного розвитку України та її регіонів, ефективного державного управління, місцевого самоврядування, підвищення рівня життя населення, забезпечення додержання гарантованих державою соціальних стандартів для кожного громадянина незалежно від місця його проживання. Такі відносини, на мою думку, мають будуватись не на принципах субординації, а на принципах субсидіарності, децентралізму, правової, організаційної та матеріально фінансової самостійності місцевого самоврядування. Місцеві державні адміністрації входять до єдиної системи органів виконавчої влади.

Правовий статус місцевих державних адміністрацій встановлюється Конституцією України (статтями 118-119), Законом України "Про місцеві державні адміністрації" від 9 квітня 1999 р. та іншими законами України.

Керівництво місцевою державною адміністрацією здійснює її голова. Він також формує й її склад. Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України. Конституція України передбачає особливі механізми взаємовідносин місцевих державних адміністрацій "по вертикалі"(з вищестоящими органами виконавчої влади) та "по горизонталі" (з відповідними органами місцевого самоврядування), що пов'язано з особливостями територіальної організації влади в Україні на регіональному (область) та субрегіональному (район) рівнях.

Метою магістерської роботи було проаналізувати чинне законодавство України, яке регулює порядок діяльності органів виконавчої гілки влади найнижчого рівня, та його реалізації; визначити місце місцевих державних адміністрацій в системі виконавчої влади України та їх особливості, адміністративно-правові засади їх діяльності, а також шляхи удосконалення цих засад.

Посталену мету було досягнено, шляхом виконання таких завдань:

1. Було розкрито основні положення про місцеві органи виконавчої влади, поняття, система та принципи діяльності місцевих органів виконавчої влади. Було наведено теоретичне узагальнення поняття місцевих органів виконавчої влади.

2. Було проаналізовано та досліджено порядок формування та основні завдання місцевих державних адміністрацій. Наведено аргументи про те, що місцеві державні адміністрації є основними суб’єктами державно-управлінських відносин, що складаються на регіональному рівні, оскільки несуть відповідальність за стан соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля тощо.

3. Визначено повноваження та функції місцевих державних адміністрацій.Зазначено, що з позиції функціонального та цільового розподілу виконавчої влади в Україні саме місцеві державні адміністрації є базовими органами, що забезпечують реалізацію пріоритетних напрямів соціально економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць, представляють інтереси держави і приймають від її імені владні рішення.

4. Досліджено відносини місцевих державних адміністрацій з іншими органами влади, організаціями і громадянами. Місцеві державні адміністрації безпосередньо працюють з населенням, підприємствами, організаціями, установами, виступають експертами з оцінки законності нормативно-правових актів, які приймаються органами місцевого самоврядування. Вони представлені двома рівнями: обласними та районними державними адміністраціями (включаючи районні у зазначених містах), які фактично і здійснюють державне управління регіонами, реалізують закони та функції управління у різних сферах життєдіяльності суспільства, вступаючи для цього у відносини з іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами й організаціями різних форм власності.

5. Було встановлено методи діяльності місцевих державних адміністрацій. Порядок та способи діяльності місцевих державних адміністрацій. Методи діяльноті для реалізації своїх повноважень.

6. Розкита майбутня модель місцевих органів виконавчої влади, яка потребує цілеспрямованих дій з організаційно-правового та економічного забезпечення децентралізації у сфері управління, втілення оптимальної моделі розподілу функціональних економічних, політичних, управлінських повноважень між центральними та місцевими органами влади, вдосконалення організаційної діяльності, правової і економічної бази функціонування місцевих органів виконавчої влади.

Акцентовано увагу на тому, що в умовах правової держави, якою є Україна, діяльність її органів влади має відбуватися лише в правових межах та на підставі закону.

Визначено систему основоположних засад діяльності місцевих державних адміністрацій, до складу якої віднесено принципи: верховенства права; пріоритетності прав людини; відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність; підзвітності та відповідальності перед вищими органами та посадовими особами; законності; поєднання державних (загальнодержавних) і місцевих інтересів та неупередженості; поділу державної влади; безперервності; відкритості, гласності та прозорості; самостійності (незалежності) в здійсненні функцій та повноважень в межах, визначених відповідними законами; здійснення внутрішнього, судового та громадського контролю за їх діяльністю; державної підтримки; ефективності та доброчесності.

Зроблено висновок, що для удосконалення організаційних структур місцевих державних адміністрацій необхідна розробка нової нормативної основи стосовно визначення їх складу. В її основу варто покласти врахування тих умов, в яких здійснюється функціонування місцевих державних адміністрацій та діяльність її посадових осіб. У правовій формі мають також бути закріплені всі стадії створення організаційної структури, визначені методи, засоби і заходи здійснення цієї роботи.

Аналіз побудови і складу організаційних структур місцевих державних адміністрацій дозволив зробити низку висновків, спрямованих на вдосконалення структури управління та управлінської діяльності цього місцевого органу виконавчої влади.

Враховуючи системність правового регулювання, доведено необхідність побудови сукупності нормативно-правових актів. Доведено, що специфіка діяльності складових місцевих державних адміністрацій (управлінь, відділів та інших структурних підрозділів) полягає у тому, що вони підзвітні та підконтрольні як відповідним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, так і головам місцевих державних адміністрацій. Тому подвійність їх правового статусу в частині підзвітності та підконтрольності передбачає розмежування взаємовідносин цих підрозділів за окремими аспектами (напрямками діяльності, об’єктами забезпечення, сферами відповідальності, ділянками роботи) між міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади та головами місцевих державних адміністрацій. І пріоритет у здійсненні управління структурними підрозділами місцевих державних адміністрацій необхідно надавати саме їх головам, які координують їх діяльність з урахуванням територіальних особливостей та потреб.

Обґрунтовано висновок, що концепція реформування інституту місцевих державних адміністрацій має передбачати: змістовний перегляд їх завдань та повноважень як елементу системи державного управління демократичної, соціальної, правової держави; подальше підвищення рівня правової регламентації діяльності місцевих державних адміністрацій, а також усунення дублювання повноважень відносно інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; посилення дії засад взаємної відповідальності у відносинах місцевих державних адміністрацій з Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, а також з територіальними громадами та їх органами; закріплення партнерського формату взаємин між державними адміністраціями та іншими суб’єктами владних відносин шляхом укладення публічно-правових договорів; подальше удосконалення інституту місцевого самоврядування як особливого партнера та сторони у публічно-правовому договорі поряд із державними адміністраціями тощо.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.